ХРОНИКИ и КОММЕНТАРИИ

Интернет-газета

Сессия Запорожского горсовета требует от Виктора Януковича пересмотреть указы Ющенко о героях

Posted by operkor на 24 марта, 2010

Сегодня, 24 марта, 10 минут назад сессия Запорожского городского совета, заседавшая целый день,  приняла обращение к Президенту Украины Виктору Януковичу с требованием пересмотреть указы Виктора Ющенко от 28 января 2010 года о чествовании участников борьбы за независимость Украины в ХХ столетии. Из 83 присутствовавших на сессии депутатов за это обращение проголосовало 64 народных избранника…  Комментируя принятое решение, мэр Запорожья Евгений Карташов заметил, что этот вопрос «волнует все Запорожье».  Руководитель фракции Натальи Витренко в горсовете Павел Баулин «для исторической правды» попросил мэра назвать автора обращения, на что Карташов заметил, что автор всем известен — Павел баулин. « ХРОНИКИ» публикуют текст этого обращения.

  Звернення

до Президента України щодо перегляду Указу Президента України від 28 січня 2010 року № 75/2010 «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті»

28 січня 2010 р. Президент України Віктор Ющенко підписав Указ № 75/2010 «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті».

Згідно до Указу учасниками боротьби за незалежність України визнаються члени формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Української військової організації, Організації народної оборони «Карпатська Січ», Організації українських націоналістів Української повстанської армії, Української головної визвольної ради і інших військових формувань, які, на думку Президента, ставили своєю метою добитися державної незалежності України.

Ми, депутати Запорізької міської ради, виражаючи волю та інтереси наших виборців, вважаємо, що  цей Указ слід розглядати як продовження курсу В. Ющенка на переписування (фальсифікацію) історії власного народу. Головною метою такої політики є нав’язування хибного міфу про те, що створення «соборної» України стало можливим завдяки діяльності вищезгаданих «борців за незалежність».

Проте реальні історичні факти спростовують цю пропагандистську брехню. Так,   Центральна Рада УНР Михайла Грушевського проголосила 22 січня 1918р. Четвертий Універсал про «незалежність» на вимогу начальника німецького штабу Східного фронту генерала Макса Гофмана паралельно благаючи Німеччину і Австро-Угорщину окупувати Україну.

Згодом німецький генерал признався: «Насправді Україна — це справа моїх рук, а зовсім не плід свідомої волі російського народу. Я створив Україну для того, щоб мати можливість укласти мир хоч би з частиною Росії«.

Для того, щоб не допустити німецької окупації київські робітники підняли 29 січня 1918 р.. Січневе повстання, яке потопили в крові «Український Гайдамацький Кіш Слобідської України» погромника Симона Петлюри та «Січові Стрільці» Евгена Коновальця.

9 лютого 1918 р. представники Четверного союзу підписали у Берліні мирний договір   з   делегацією УНР, на підставі якого німецькі і австро-угорські війська все ж таки окупували Україну.

На знак вдячності за введення «миротворців» Центральна Рада зобов’язалася поставити на Захід 60 мільйонів пудів хліба, 2,7 мільйона пудів м’яса, 400 мільйонів яєць, картоплю, цукор, масло і інші продукти.

Проте варто було окупаційним військам зайняти нашу землю, як вже 29 квітня 1918 р. вони привели до влади свого ставленика «гетьмана» Павла Скоропадського, який скасував УНР і проголосив створення Української Держави (Гетьманату).

Після Листопадової революції 1918 р. у Німеччині Скоропадському довелося бігти до Берліну услід за своїми німецькими хазяями, внаслідок чого владу захопила Директорія УНР на чолі із Симоном Петлюрою, який «прославився» кривавими погромами мирних жителів України.

21 квітня 1920 р. С. Петлюра укладає з польським диктатором Юзефом Пілсудським Варшавську угоду.  За її умов, війська Директорії підпорядковувалися польському командуванню, признавалися права колишніх польських поміщиків, Польщі передавалось 162 000 км. кв. української території з 11-мільйонним населенням.  7 травня 1920 р. польські війська окупували Київ, доставивши туди у чотирьох товарних вагонах маріонетковий «уряд УНР».

Поки С. Петлюра воював на стороні Польщі, його колишній подільник Євген Коновалець створює у 1920 р. диверсійно-терористичну Українську військову організацію (УВО), перейменовану у 1929 р. в Організацію українських націоналістів (ОУН), яка починає співпрацю з німецькою розвідкою. ОУН під проводом Є. Коновальця стає членом «Фашистського інтернаціоналу».

З приходом до влади у Німеччині Адольфа Гітлера, Є. Коновалець був завербований як агент нацистського Абверу.

У 1939 році з ініціативі ОУН була створена організація «Карпатська Січ». Незабаром переважна більшість «січовиків» влилися в ряди спеціальних диверсійно-каральних підрозділів німецької армії, створених з числа українських націоналістів: «Бергбауернхільфе», «Нахтігаль» та «Роланд», а також брало участь у діяльності т.з. «похідних груп» ОУН.

30 червня 1941 року в окупованому фашистами Львові члени ОУНівського (бандерівського) «уряду» Ярослава Стецько присягали на вірність Адольфу Гітлеру.

У 1942 р. під егідою ОУН С. Бандери була створена Українська повстанська армія на чолі з гауптштурмфюрером СС Романом Шухевичем — колишнім командиром батальйону «Нахтігаль» і заступником командира карального підрозділу «шуцманшафтбатальон-201».

УПА була створена німецькими спецслужбами за наказом шефа Абверу адмірала Вільгельма Канариса, а Р. Шухевич очолив цю структуру за розпорядженням рейхсфюрера СС Генріха Гиммлера. Саме фашистами було поставлене й головне завдання УПА — терор, диверсії, шпигунство.

Посібники фашистів із структур ОУН-УПА вели жорстокий терор мирного населення. Вони живцем спалювали дітей в сотнях сіл  — у білоруській Хатині, українських Кортелисах, польській Гуті-Пеняцкій та інших. Вони десятками тисяч розстрілювали слов’ян, євреїв, циганів, людей інших національностей у Бабиному Яру, в концтаборах і гетто, вели масову різанину на Волині, винищували фахівців, що їхали після війни підіймати господарство  Західної України.

Структури ОУН-УПА (разом з аналогічними організаціями) були засуджені Нюрнберзьким військовим трибуналом як колабораціоністські, які служили нацистській Німеччині (пункт 6 Статуту Нюрнберзького трибуналу).

Що ж до Української головної визвольної ради, то вона була створена у 1944 р. за ініціативою ОУН С. Бандери як для боротьби проти Червоної Армії, так і для пошуку нових покровителів на Заході. Головою генерального секретаріату і головним секретарем по військових справах був призначений Р. Шухевич. Зарубіжне представництво очолив Іван Гриньох — колишній капелан кривавого батальйону «Нахтігаль». Рада продовжила діяльність в німецькому Мюнхені, де одним з її керівників був Микола Лебедь — засновник Служби безпеки ОУН і один з головних ідеологів геноциду польського населення.

Ось таких терористів та зрадників українського народу, прислужників нацистів, засуджених міжнародним трибуналом й світовою спільнотою, Юшенко своїм указом намагається представити «учасниками боротьби за незалежність України»! Ганьба!

Хто ж є справжніми  борцями за незалежність України у ХХ столітті? Як відомо, сучасна Україна є правонаступницею Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), яка була проголошена 25 грудня 1917 р. в Харкові.

30 грудня 1922 р. УРСР разом з РРФСР, Білоруською РСР і Закавказькою СФСР ініціювали створення СРСР.  У 1939 р. до складу УРСР увійшли Східна Галіція і Західна Волинь, в 1940 р. — Північна Буковина і Південна Бесарабія. Після закінчення Великої Вітчизняної війни у 1945 р. до складу УРСР увійшло Закарпаття, а в 1954 р. до її складу був переданий Крим.

Таким чином, справжніми «борцями за незалежність України у ХХ столітті» є ті люди, які створили Радянську Україну і відстояли нашу землю у боротьбі проти західних окупантів.

Беручи до уваги вищевикладене, депутати Запорізької міської ради вимагають переглянути та внести відповідні зміни до Указу Президента України від 28 січня 2010 року № 75/2010 «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті».

****

Керуючись частиною 3 статті 140 Конституції України, частиною 2 статті 2 та частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», виражаючи волю виборців, та з метою запобігання фактам викривлення історії та героїзації колабораціоністів, Запорізька міська рада  ВИРІШИЛА:

      1. Затвердити текст звернення до Президента України щодо перегляду Указу Президента України від 28.01.2010 № 75/2010  № 75/2010 «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті» (Додається).

       2. Надіслати звернення до Президента України.

       3. Опублікувати рішення та текст звернення до Президента України щодо перегляду Указу Президента України від 28.01.2010 № 75/2010 № 75/2010 «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті» у газеті Запорізької міської ради «Запорозька Січ».

       4. Контроль  за виконанням цього рішення покласти на секретаря міської ради Каптюха Ю.В. та голову постійної комісію з питань депутатської діяльності, регламенту, законності та правопорядку Гунько В.В.

  Міський голова Є.Г. Карташов

На фото «ХРОНИК«: сессионый зал Запорожского горсовета. 24 марта 2010 года.

Добавить комментарий

Please log in using one of these methods to post your comment:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

 
%d такие блоггеры, как: