ХРОНИКИ и КОММЕНТАРИИ

Интернет-газета

ЗАХВАТ ИНСТИТУТА ТИТАНА. Часть 2. Суд высший и скорый

Posted by operkor на 9 июня, 2011

 Здравстувуйте «Хроники и Комментарии». В присоединенных к  письму документах Вы можете найти неопровержимые доказательства наличия фактов коррупции в Государственном научно-исследовательском и проектном Институте титана и Министерстве промышленной политики Украины. Данные материалы полностью освещает теневую схему, разработанную для приватизации  госпредприятия, и могут  быть  интересны широкому кругу  населения Украины. Сотрудники предприятия надеются на возможность спасения ситуации и просят поддержки вашего издания в публикации данной информации о ситуации в нашем Институте.   С уважением, коллектив Института титана

Часть 2. Суд высший и скорый

 

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.03.2011 р.                                                                                                                                 Справа №13/319-10

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів: Жукової Л.В. — головуючий, Воліка І.М., Коваленко С.С.

розглянувши касаційну                    Державного науково-дослідного та проектного інституту скарі у                                                         титану на рішення                                                 господарського суду Дніпропетровської області від

11.11.2010р

та постанову                                           Дніпропетровського апеляційного господарського суду від

20.12.2010р.

у справі                                                       №13/319-10

за позовом                                                 Товариства з обмеженою відповідальністю «Тулс»

до                                                                             1. Державного науково-дослідного та проектного

інституту титану

  1. Товариства з обмеженою відповідальністю регіональний транспортно-організаційний комерційний центр»Континент ЛТД»
  2. Товариства з обмеженою відповідальністю Кривбасрудоремонт»

про                                                                 стягнення 197 735 000 грн. та 50 000 доларів США

в судовому засіданні взяли участь представники від: позивача: не з’явилися;

відповідачів:1. Шаповал О.С., Бронецький В.В.;

  1. не з’явилися;
  2. не з’явилися;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення солідарно з Державного науково-дослідного проектного інституту титану та товариства з обмеженою відповідальністю „Кривбасрудоремонт» 197 735 000,00 грн. вартості залогу за контрактом №01-Т про передачу технології виробництва губчатого титану від 06.11.2001р. та стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний транспортно — організаційний комерційний центр „Континент ЛТД» і товариства з обмеженою відповідальністю „Кривбасрудоремонт» 50 000 доларів США штрафу (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.10 р у справі № 13/319-10 (суддя Первушин Ю.Ю.) позовні вимоги задоволені частково: в частині позовних вимог щодо стягнення штрафу з ТОВ Регіональний транспортно — організаційний комерційний центр „Континент ЛТД» провадження у справі припинено в зв’язку з ліквідацією даного підприємства та відсутністю його в ЄДРПОУ; з Державного науково-дослідного проектного інституту титану на користь позивача стягнуто 197 735 000,00 грн., в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2010р., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2010р. у справі №13/319-10 залишено без змін, а апеляційну скаргу Державного науково-дослідного проектного інституту титану без задоволення.

Державний науково-дослідний та проектний інститут титану не погоджуючись з прийнятими судовими актами оскаржив їх до Вищого господарського суду України. В касаційній скарзі, заявник просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2010р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2010р., а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Заслухавши представників скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2001 року між фірмою KREATION AKTIENGESELLSCHAFT COMPANY LTD (KREATION AG) (Замовник), Державним науково-дослідним і проектним інститутом титану (Виконавець) та ТОВ Регіональний транспортно-організаційний комерційний центр «Континент ЛТД» (Гарант) був укладений контракт №01-Т, за яким відповідач-1 зобов’язався передати KREATION AG технологію виробництва губчатого титану потужністю 3000 тон в рік та надати безвідзивну і безстрокову ліцензію на використання інтелектуальної власності Виконавця на одному заводі з виробництва губчатого титану, відповідач-2 поручився перед KREATION AG за виконання відповідачем-1 зобов’язань по контракту, а Замовник за отримання зазначеної технології зобов’язався сплатити відповідачу-1 25 000 000,00 доларів США та за отримання відповідної ліцензії -3 000 000,00 доларів США .

Умовами контракту встановлений строк виконання робіт з 06.11.2001р. по 22.01.2009 р. (п.3.1); строк для узгодження та підписання графіків робіт та умов участі в проектуванні, конструюванні, будівництві та запуску заводу по виробництву губчатого титану 25 днів з моменту підписання контракту (п.3.2).

Пунктом 4 контракту передбачено, що в забезпечення оплати робіт за контрактом Замовник передає в заставу Виконавцю простий вексель №65305299745115 на суму 132485000,00 гривень, що на день підписання контракту еквівалентна 25 000 000,00 доларам США, за рахунок якого Виконавець має право здійснити задоволення своїх законних прав у випадку порушення Замовником оплати виконаних робіт;

В разі порушення Виконавцем зобов’язань за контрактом він повинен повернути Замовнику вексель, а при неможливості такого повернення — повернути Замовнику вартість застави у розмірі еквівалента 25 000 000 доларів США з урахуванням курсу долара на момент такого повернення (п.4.2.).

За порушення умов контракту будь-якою із сторін підлягає сплаті штраф у розмірі 50 000,00 доларів США (п.4.3).

Замовник має право без повідомлення і без згоди Виконавця здійснити уступку своїх прав і зобов’язань (заміну сторони) по контракту третій особі (п.5.1).

На виконання зобов’язань за контрактом фірмою KREATION AG був переданий в заставу Державному науково-дослідному і проектному інституту титану простий вексель №65305299745115 на суму 132485000,00 гривень, що на день підписання контракту еквівалентна 25 000 000,00 доларам США; дана обставина посвідчується актом приймання-передачі векселя від 06.11.2001р., з якого вбачається що надалі вказаний вексель був пред’явлений відповідачем-1 до оплати та переданий відповідачу-2 , в відповідач-2 даний вексель був прийнятий до оплати.

В подальшому заміна сторони за контрактом відбулася неодноразово.

Фірма KREATION AG передала свої права та обов’язки за контрактом ВАТ „Кривбасрудоремонт» за договором № 0172 від 11.12.2001 року.

Відкрите акціонерне товариство „Кривбасрудоремонт» — обласному комунальному підприємству „Будсервіс» по договору №03-04 від 03.02.2004р. (при цьому ВАТ ..Кривбасрудоремонт» поручилося перед ОКП „Будсервіс» за виконання відповідачами 1 та 2 зобов’язань за контрактом № 01-Т від 06.11.01р., про що був укладений договір №03-05 від 03.02.2004р.).

ОКП „Будсервіс» — товариству з обмеженою відповідальністю „Тулс» (позивачу у справі) за договором №1 від 22.12.2009 року. На момент отримання позивачем права вимоги за контрактом сплив строк виконання робіт, встановлений цим контрактом, однак, вимога позивача про передачу результатів проведених робіт по контракту була залишена відповідачем-1 без задоволення, внаслідок невиконання ним вказаних робіт, про що свідчить листування сторін та не заперечується скаржником в судовому засіданні.

Слід зауважити, що відповідачем факт невиконання контакту не заперечується, крім того в матеріалах справи відсутні докази визнання контракту від 06.11.2001р. №01-Т недійсним у встановленому законом порядку.

Посилання заявника в касаційній скарзі на порушення судами норм ч. 1 ст.229 ЦК України необгрунтовані, оскільки вимоги скаржника щодо визнання контракту недійсним не розглядалися в окремому судовому провадженні та не були предметом дослідження даної справи.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що порушення умов контракту відповідачем — 1 призвело до неможливості його виконання, повернення переданого у залог простого векселя №65305299745115 явилося неможливим внаслідок пред’явлення відповідачем-1 цього векселя до оплати та передачі його відповідачу — 2; відтак у відповідача-1 на підставі п. 4 та п. 4.2 контракту виник обов’язок повернути позивачу вартість залогу по контракту у гривнях в еквіваленті 25 000 000,00 доларів США, що станом на момент пред’явлення вимоги дорівнює 197 735 000,00 грн.; за вказаних обставин господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог у даній частині.

Судами правомірно припинено провадження у справі щодо відповідача-2 — товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний транспортно — організаційний комерційний центр ;н ЧТД» , оскільки дане підприємство ліквідовано та вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (п.6 ст. 80 ГПК України).

Обґрунтованим вважає колегія суддів висновок господарського суду щодо відмови у позові в частині вимог про солідарне стягнення вартості застави та штрафу з ТОВ „Кривбасрудоремонт», оскільки в даній частині вимоги позивача ґрунтуються на нікчемному правочині.

Посилання скаржника, на неправильне застосування норм матеріального права необгрунтовані.

Відповідно до п. 6.3 контракту №01-Т від 06.11.2001 року, останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов’язань сторонами, тобто, на момент розгляду справи спірний контракт зберігає свою чинність.

Згідно п.4 контракту спірний вексель був переданий відповідачу-1 не як платіжний документ, а як засіб забезпечення зобов’язання за контрактом (застава), що підтверджується і пунктом 4.1 контракту сформованим сторонами під умовою, тобто, можливість використання переданого векселя поставлена в залежність від настання конкретної події, а саме, порушення Замовником оплати по контракту.

За вказаних обставин, спірні правовідносини регулюються не нормами спеціального вексельного законодавства, а нормами зобов’язального права, відповідно до яких зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), що за спірним контрактом місця не мало.

Посилання скаржника на те, що вексель має дефект форми, внаслідок чого повинен бути визнаний недійсним є безпідставним, оскільки предметом даного спору є стягнення вартості залогу на підставі зобов’язань визначених контрактом №01-Т від 06.11.2001р. з урахуванням положень Цивільного кодексу України, а не стягнення заборгованості за векселем відповідно до положень Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Скаржником під час розгляду справи не надано судам попередніх інстанцій доказів того, що за наявності дефекту форми отриманого векселя, в установленому порядку вексель оспорювався, заявник за визнанням його недійсним до суду не звертався, натомість пред’явив його до оплати та передав відповідачу-2. Той факт, що ні спірний вексель, ні суми за ним не знайшли свого відображення в бухгалтерському обліку інституту не є підставою для скасування рішення місцевого суду. Відповідно до п.8 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст.ст. ПІ5, Ш7, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного науково-дослідного та проектного інституту титану залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2010 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2010 р. у справі №13/319-10 залишити без змін.
 

Добавить комментарий

Please log in using one of these methods to post your comment:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

 
%d такие блоггеры, как: