Хроники и Комментарии

Власть, расследования, сатира, фото

ТИХИЙ УЖАС УКРАИНСКОЙ ФЕМИДЫ. Как работают админсуды Украины. Судебный документ: Часть 3. Львівський апеляційний адміністративний суд.

Posted by operkor на 16 ноября, 2011

 В распоряжении «Хроник и комментариев» оказалось постановление Верховного суда Украины, подписанное председателем Верховного суда и главой Совета судей Украины,  в котором анализируется работа административных  судов страны за определенный промежуток времени.  Факты, изложенные в этом документе, еще раз подтверждают то, что говорят в народе – не дай Бог встретиться с нашей Фемидой.

 ЧАСТЬ  3.

Львівський апеляційний адміністративний суд.

Вивчення стану організації здійснення судочинства Львівським апеляційним адміністративним судом засвідчило істотні системні недоліки в його діяльності. Протягом 2007 року за апеляційними скаргами на судові рішення місцевих судів до цього суду надійшло майже 7,2 тис. адміністративних справ. У середньому щомісяця кожний суддя отримував на розгляд по 10,5 справ і матеріалів. Закінчено провадження без урахування повернених із різних підстав на новий розгляд майже 2,6 тис. справ.

Судом не забезпечується зменшення кількості нерозглянутих апеляційних скарг і справ. Так, залишилися нерозглянутими на кінець 2007 року 3,6 тис. адміністративних справ, або 50,3 % від тих, що перебували в провадженні.

Протягом 2008 року за апеляційними скаргами на судові рішення місцевих судів до Львівського апеляційного адміністративного суду надійшло 16 тис. адміністративних справ, заяв. У середньому щомісяця кожний суддя отримував на розгляд по 19 справ і матеріалів. Середньомісячне надходження у 2008 році на кожного працюючого суддю становило 72 справи. Розглянуто 9,3 тис. скарг, справ, заяв, у тому числі закінчено провадження у 6,7 тис. справах. Залишилися нерозглянутими 10,2 тис. адміністративних справ, або 52,2 % від тих, що перебували в провадженні.

У Львівському апеляційному адміністративному суді не дотримуються принцип черговості передачі справ та встановлені законодавством строки їх передачі судді-доповідачу.

Виявлено порушення частини першої статті 189 КАС України щодо передачі адміністративних справ суддям-доповідачам не пізніше наступного дня від дня надходження; пункту 11 частини першої статті 3 та частини першої статті 122 КАС України щодо розгляду і вирішення адміністративної справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі; статті 209 КАС України щодо повернення судом справи після закінчення апеляційного перегляду до суду першої інстанції, який її розглядав, не пізніш як у семиденний строк. Для встановлення правильності вчинення судами першої інстанції процесуальних дій щодо повернення позовних заяв, відмови у відкритті провадження чи відкритті провадження суддям апеляційного суду необхідно від 4 до 6 місяців.

Суддями-доповідачами масово порушується строк проведення підготовки справи до апеляційного розгляду, постановлення ухвал про закінчення підготовки та призначення справ до апеляційного розгляду, визначений у частині першій статті 190 КАС України.

У переважній більшості справ після відкриття апеляційного провадження (ухвали про відкриття провадження у справі не підшиваються) суддями-доповідачами здійснюється лише їх підготовка до апеляційного розгляду, однак апеляційний розгляд не призначається. Це підтверджується відсутністю у справах ухвал про закінчення підготовки та призначення справ до апеляційного розгляду (всупереч вимогам частини третьої статті 190 КАС України).

Таке становище при вирішенні питань призначення справ до апеляційного розгляду характерне для всіх суддів апеляційного суду і переважно стосується спорів, пов’язаних із захистом соціальних прав громадян, стягненням соціальних виплат.

Постановляються ухвали, прийняття яких судом апеляційної інстанції законом взагалі не передбачено: про зняття справи з апеляційного розгляду та повернення її господарському суду для усунення недоліків; про продовження терміну для усунення недоліків тощо.

Встановлено наявність постановлених на підставі частини першої статті 28, частини другої статті 32, статті 189 КАС України колишнім головою цього суду Зваричем І.С. ухвал щодо передачі матеріалів адміністративних справ для продовження їх розгляду іншим суддям-доповідачам. Постановлення такої ухвали фактично є втручанням у процесуальну діяльність судді.

Виявлено справи, які було передано від одного судді до іншого на підставі вищезазначених ухвал голови суду, які вже було призначено суддями до розгляду у строк понад один рік від дня відкриття провадження. Після їх передачі іншим суддям, останні жодної процесуальної дії не вчиняли, а справи розглядалися у дату, призначену попереднім суддею-доповідачем.

У суді більшість справ не розглядається протягом розумного строку. Переважно це справи, які стосуються захисту соціальних прав громадян: про стягнення грошової допомоги учаснику бойових дій, дітям війни, виплати пенсій тощо. Є непоодинокі випадки призначення справ до апеляційного розгляду у строк до одного року і навіть понад один рік від дня надходження апеляційної скарги до суду.

Склалася практика призначення суддею-доповідачем справ до розгляду без урахування черговості їх надходження до нього. В той же час справи, що надійшли значно раніше, призначалися до розгляду пізніше.

У суді не забезпечується складання та оформлення процесуальних документів відповідно до вимог КАС України. Зокрема, постановляються ухвали про повернення апеляційних скарг, в описовій частині яких усупереч статті 206 КАС України замість викладення короткого змісту вимог апеляційної скарги зазначається лише про оскарження постанови суду першої інстанції з підстав, викладених “у фабулі апеляційної скарги”.

Виявлено наявність судових рішень, ухвалених без урахування вимог статей 206, 207 КАС України, а саме: без зазначення судом апеляційної інстанції в описовій частині судового рішення короткого змісту вимог апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції, яке було предметом апеляційного оскарження.

У мотивувальних частинах ухвал усупереч статті 206 КАС України часто не зазначалися положення закону, якими керувався Львівський апеляційний адміністративний суд при їх постановленні, а також мотивів ухвалення відповідного судового рішення.

Виявлено ухвали, в яких адміністративним судом апеляційної інстанції застосовується аналогія процесуального закону (застосування норм Цивільного процесуального кодексу України при скасуванні судового рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до того ж суду), а також ухвали цього суду, вступна та описова частини яких не відповідають мотивувальній та резолютивній частинам.

Львівським апеляційним адміністративним судом не забезпечується якісний розгляд справ, допускаються численні випадки помилкового застосування норм матеріального та процесуального права, не враховується судова практика Верховного Суду України при розгляді більшості категорій адміністративних справ.

Так, при розгляді спорів за позовами фізичних та юридичних осіб про передачу у власність чи користування (оренду) земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, про визнання недійсними договорів оренди тощо встановлено, що місцевими судами постановлялися ухвали про закриття провадження у таких справах за правилами КАС України, тоді як Львівський апеляційний адміністративний суд їх скасовував та направляв такі справи судам першої інстанції для продовження розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Встановлено також наявність постанов, якими визнаються недійсними листи виконкому з визнанням протиправними дій сільських рад щодо знесення самовільно збудованих приміщень з покладанням обов’язку на сільську раду відшкодувати завдані таким знесенням майнові збитки, виготовити та видати заявникові державний акт на право використання відповідної будівлі.

За позовами фізичних осіб ухвалювалися судові рішення про визнання неправомірними рішень міських рад щодо передачі у приватну власність земельних ділянок, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку. Суд також здійснював апеляційне провадження за правилами КАС України щодо спорів за зверненнями фізичних осіб про їх виселення з будинків.

Виявлено непоодинокі випадки розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом за правилами КАС України спорів щодо приватизації суб’єктами господарювання об’єктів нерухомого майна, які належать до юрисдикції господарських судів (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України).

Суд за правилами КАС України розглядає також справи про визнання недійсними договорів між юридичними особами, які не є адміністративними договорами. При ознайомленні з практикою суду при розгляді спорів за позовами органів державної податкової служби про визнання недійсними договорів, укладених між суб’єктами господарювання на підставі статей 207, 208 Господарського кодексу України, було виявлено різну практику розгляду цих спорів судом апеляційної інстанції. При цьому не враховувалася також судова практика Верховного Суду України.

При розгляді спорів про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якими визначалися податкові зобов’язання по ПДВ, зменшувалося бюджетне відшкодування з ПДВ, а також стягувалися з державного бюджету України значні суми бюджетної заборгованості з ПДВ, Львівський апеляційний адміністративний суд залишав без змін судові рішення місцевих судів, якими задовольнялися позовні вимоги платників податків лише на підставі податкових декларацій з ПДВ за певні періоди, без з’ясування обставин реального здійснення відповідними суб’єктами господарської діяльності, наведених у постановах Верховного Суду України.

Такими прикладами є справи: № 22а-3888/08 (бюджетне відшкодування ПДВ на суму 20 806 576,33 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій – 10 403 288,17 грн); № 22а-3095/08 (бюджетне відшкодування ПДВ на суму 29 984 154 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 10 972 100,66 грн); № 22а-4565/07 (бюджетне відшкодування ПДВ на суму 2 234 218,49 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 1 117 109,2 грн); № 22-а-4453/07 (бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 5 452 980 грн, в т.ч. штрафні (фінансові) санкції на суму 272 490 грн).

При цьому простежується різна практика розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом спорів вказаної категорії внаслідок неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права.

Неоднаковою є також практика суду у справах про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”.

Не враховується судова практика Верховного Суду України у справах про перерахунок пенсій. В окремих випадках неоднаково застосовуються положення КАС України та Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1999 року № 7-93 “Про державне мито” в справах однієї категорії.

При перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами Львівським апеляційним адміністративним судом не дотримуються положення глави 4 розділу ІV КАС України. Неналежно ведуться журнали, передбачені Інструкцією з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 5 грудня 2006 року № 155.

Головою суду не було вжито заходів щодо виконання вимог пункту 3 частини першої статті 28 Закону України “Про судоустрій України” стосовно утворення судових палат в апеляційному суді.

Виявлено порушення процедури обрання суддів безстроково. Так, із наявних у Львівському апеляційному адміністративному суді документів вбачається, що зазначене питання ініціювалося головою суду у вигляді подання до Голови Вищого адміністративного суду України з проханням внести до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України матеріали про обрання безстроково суддів Богаченка С.І., Стародуба О.П., Попка Я.С., Ліщинського А.М.

Разом з тим, така практика суперечить положенням статті 2 Закону України “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України”, частині першій статті 61 Закону України “Про судоустрій України”, якими участь голови апеляційного суду у відповідній процедурі не передбачено взагалі, а до повноважень голови вищого спеціалізованого суду належить внесення подання до Верховної Ради України на підставі висновку Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Участь Голови Вищого адміністративного суду України у зазначених процедурах до стадії прийняття відповідного рішення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України законом також не передбачено.

Львівський окружний адміністративний суд

Вивчення стану організації та здійснення судочинства у Львівському окружному адміністративному суді показало, що у 2008 році на розгляді цього суду перебувало 11,5 тис. справ та матеріалів.

Відповідно до штатного розпису (31 суддя), кожний суддя Львівського окружного адміністративного суду щомісяця мав би отримувати на розгляд у середньому по 33,7 справ і матеріалів. Фактично працювали 15 суддів, тому на розгляд одного судді в середньому щомісяця надходило 139,5 справ і матеріалів. З урахуванням повернутих розглянуто 5,6 тис. справ і матеріалів, або 48,6 % від тих, що перебували на розгляді. Залишилися нерозглянутими 5,9 тис. справ та матеріалів, або 51,4 % від усіх, що перебували на розгляді.

У суді порушуються строки відкриття провадження у справі, передбачені частиною третьою статті 107 КАС України. Однією з причин такого становища є, зокрема, те, що позовні заяви після надходження несвоєчасно передаються суддям. У суді не дотримуються строки розгляду справ – не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі (стаття 122 КАС України).

Судді Львівського окружного адміністративного суду не завжди дотримуються передбачених статтею 155 КАС України порядку і підстав залишення заяви без розгляду. При цьому в окремих випадках без достатніх на те підстав вважають неявку позивачів неповажною.

Мають місце випадки, коли судді не розрізняють інститут залишення позовної заяви без розгляду та зупинення провадження у справі (статті 155 і 156 КАС України), зокрема з підстав відкликання позовної заяви та відмови від позову.

Судді не завжди належним чином обґрунтовують процесуальні дії щодо зупинення провадження у справі. Так, ухвали про зупинення провадження до вирішення іншої справи в основному є констатуючими, а не мотивованими. При цьому не зазначається зв’язок з іншою справою, вирішення якої може вплинути на результат розгляду. В окремих випадках відсутнє і посилання на конкретну справу (пункт 3 частини першої статті 156 КАС України).

Виявлено факти розгляду по суті справ, які згідно із законом не належать до юрисдикції адміністративних судів (зокрема, земельні спори, спори щодо приватизації державного майна, скарги сторін виконавчого провадження на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби України щодо виконання судових рішень в інших, ніж адміністративні, категоріях справ).

Не завжди судді дотримуються норм матеріального права. Зокрема, приймаючи постанови у справах про ліквідацію юридичних осіб, судді не дотримуються вимог статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, відповідно до яких суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили повинен направляти його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Крім того, на порушення частини п’ятої статті 38 зазначеного Закону в рішеннях щодо припинення юридичних осіб у зв’язку з їх ліквідацією судом не призначалася ліквідаційна комісія та не встановлювався строк і порядок її роботи.

У справах даної категорії ухвалюються різні за суттю та правовими наслідками судові рішення. Так, в одних справах суд постановляє припинити юридичну особу, а в інших – припинити господарську, підприємницьку діяльність, у третіх — припинити та зняти з державної реєстрації.

Не дотримуються норми матеріального права і при вирішенні справ про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, щодо одержання військовослужбовцями грошової компенсації.

Мають місце випадки неоднакового застосування законодавства у справах, пов’язаних з виконанням Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Норми матеріального права також порушуються у справах про перерахунок та виплату пенсій, про стягнення щорічної разової грошової допомоги учасникам війни тощо.

Встановлено, що у деяких обліково-статистичних картках зазначена інформація не відповідає дійсності. Показники кількості справ та заяв у звітах за формою № 2-А не відповідають наявній кількості заведених обліково-статистичних карток. За результатами проведеної звірки відображених у звітах справ та заяв, що надійшли до Львівського окружного адміністративного суду протягом 2008 року, можна констатувати, що інформація, наведена у звітах, не повністю відповідає інформації, вказаній у обліково-статистичних картках (відповідних картотеках).

Продолжение следует

Добавить комментарий

Please log in using one of these methods to post your comment:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

 
%d такие блоггеры, как: