ХРОНИКИ и КОММЕНТАРИИ

Интернет-газета

«ЗНАЙШЛА СЕБЕ У ПРОСТОРІ ВІРША…» В мистецькому житті Запоріжжя сталася непересічна подія…

Posted by operkor на Май 24, 2012

В Запоріжжі, в  обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.Горького відбулася презентація чергового номера літературно-художнього альманаху «Махаон». Це вже його п`ятий випуск, який прийшов до уважних читачів. Назустріч до творців «Махаону» прийшли автори та поціновувачі красного письменства, всі, кому небайдужа висока поезія.

 Ведучі зустрічі, редактор альманаху Таня Микитенко (зліва) та член редакційної ради Наталя Клименко, розповідали присутнім, як створювався номер, як підбирали до нього авторів, що було головним у виборі, щоб, образно кажучи, духовне превалювало над життєвим, звичайним, буденним.

 Якщо мова йде про війну, то розповісти треба не про ту війну, яка шумить скрізь у барабанних розповідях причетних до неї високих начальників та запопадливих штатних промовців. А намагатись розповісти зовсім про іншу війну, про ту, що охопила особистість у цій кривавій трагедії, де навіть у таких нелюдських умовах, людина залишалася людиною.

 До найкращих сторінок не тільки альманаху а й взагалі літератури про війну відносяться спогади Любові Скорик (Кемерово, Москва) «А попереду – вічність…», де вона розповідає, як її мати прощалася з батьком, офіцером 613 полку, що відправлявся на фронт. Коли читаєш ці рядки, то серце проймається болем. Стільки пройшло часу, а біль не відпускає. Ось що значить справжнє мистецтво…

Такі знахідки майже на кожній сторінці, у кожному творі. Мені легше перерахувати увесь зміст альманаху, але я нагадаю майбутньому читачу, де я своїм серцем спіткнувся і зупинився. Це оповідання Геннадія Рудягіна і особливо його «Принцесса грез», «Песня» Фелікса Ветрова, «Вишня» Тетяни Старицевої, «Хрупкий подарок» Віри Пашкової… Взагалі, кожне ім`я в альманасі це художнє відкриття.

На зустрічі, завдячуючи сучасній техніці, через скайп, вдалося поспілкуватися із авторами альманаху з інших країн: Геннадієм Рудягіним (США), Олександром Крамером (Німеччина), Іриною Глазиріною та Ганною Самойловою (Росія).

Серед поетичного розділу, який представлений такими добротними іменами, як Павло Баулін, Влад Кльон та Валентина Сидоренко, звертає на себе увагу, в першу чергу, безумовно, поет Михайло Сопін (1931 – 2004рр). Вірші та розповідь про нього представляє в альманасі його дружина Тетяна Сопіна.

Тут я не втримаюсь, щоб не привести кілька його рядків, які підтверджують думку, що це був надзвичайно талановитий поет, який працював у руслі Миколи Рубцова, Анатолія Жігуліна та інших метрів російської невизнаної поезії.

Солдат – герой,

Пока он нужен.

 Война окончена —

Забыт.

 Точніше не скажеш про тих, хто своїм життям завоював Перемогу, і багато з них ще і досі непоховані лежать по всіх усюдах.

 Або таке:

 … Идут по далям млечным

Колонны мертвых по ночам.

Чогось мені згадався тут ГУЛАГ та страшний 1941-й рік.

 Або далі:

 Две тени —

 Зэка и солдата —

 За мной

 Шагают

 Вдоль дорог.

В цій невеличкій цитаті все уособлення історії Радянського Союзу. Всього п`ять рядків, а які вони точні і завершені. Як кажуть, ні відняти, ні додати! І ось із таких перлин складається весь випуск альманаху.

 Залишається тільки подякувати редколегії і авторам альманаху і побажати їм усім подальших творчих успіхів. А нам усім чекати нового випуску!

Віталій ШЕВЧЕНКО, наш спецкор.

Добавить комментарий

Please log in using one of these methods to post your comment:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

 
%d такие блоггеры, как: