ХРОНИКИ и КОММЕНТАРИИ

Интернет-газета

ХТО БУВ БАТЬКОМ ІСУСА ХРИСТА? Історична розвідка Віталія Шевченка

Posted by operkor на Июль 27, 2013

0На довгому шляху людства є тайни, які завжди привертають до себе увагу. І серед усього цього розмаїття – тайни, пов’язані з життям і діяльністю однієї з найдивовижніших постатей в історії людства – Ісуса Христа (приблизно 3 рік до н.е. – приблизно 30 рік н.е.).

      Його постать і діяльність вивчалася цілими поколіннями вчених. Він – засновник єдиної системи релігійних поглядів, яка названа по його імені – християнством. Тому існує ґрунтовно розроблена ортодоксально-теологічна точка зору на всі ці питання, які стали релігійними догматами християнства, що були вироблені після запеклих христологічних суперечок в ІІ – УІІ століттях нової ери.

       Саме тоді виробився єдиний погляд на життя і діяльність Ісуса Христа від його народження і до його Вознесіння.

       Але крім релігійної точки зору, є ще два наукових напрямки – міфологічний та історичний.

       Міфологічний напрямок розглядає постать Ісуса Христа як міфічну. Тобто, він виник у релігії та історії релігії на основі первісних уявлень людини, що із землероб них культів поступово виробив культ Ісуса Христа.

       Мені ближче історичний напрямок, який признає, що в основі образа Ісуса Христа є історична особа, яка жила колись в Назареті і проповідувала серед людей. А вже потім на його особу було напластовано різні релігійні уявлення.

       В історії людства це не перший і не останній такий випадок, коли під тими чи іншими причинами поступово жива, реальна людина перетворюється на міф. Для наших сучасників це відбувалося нещодавно, коли на їхніх очах створювався міф про дідуся Леніна, яка не мала нічого спільного з реальною людиною, яким був Ульянов.

       Ось так само і відбулося у перших століттях минулого тисячоліття, коли з проповідника з Назарета Ієшуа поступово створився образ боголюдини Ісуса Христа.

       Треба підкреслити, що якщо історична наука продуктивно розвивалася за кордоном, незважаючи на деякий тиск з боку офіційної релігії, то в бувшому Радянському Союзі взагалі була заборона на вивчення життя і діяльності людини, яка створила моральні закони для всіх людей на землі.

       У своїй розвідці я зупинюся на обставинах народження Ісуса Христа. Є офіційна релігійна догма, яка розповідає, що буцім — то до дівчини Марії, яка жила в Галілеї у місті Назареті, і яка була заручена з чоловіком на ім’я Йосиф, каменярем, який жив теж у Назареті, з`явився Ангел Гавриїл й повідомив про чудотворне зачаття її від Духа Святого.

     Після цього Марія, коли Йосиф на кілька місяців поїхав з дому по роботі, в свою чергу відвідала двоюрідну сестру Єлизавету, яка мешкала в містечку Ютта на півдні Ізраїлю (книга Ісуса Навина, 15,55). Через три місяці вона повернулася додому і Йосиф побачив, що його дружина вагітна і щоб не робити скандалу, хотів її тихенько відпустити додому. Пожалів.

Але тут знову з`явився Ангел Господній уві сні Йосифу і сказав: «Йосифе, Сину Давида, не бійся узяти Марію, твою жінку. Бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона народить сина, і ти даси йому ім’я Ісус, бо він спасе народ від гріхів їхніх».

       Прокинувшись, Йосиф зробив так, як велів Ангел Господній, а далі пішло так, як написано у Святому Письмі, і про що ми вже знаємо – подорож у Вифлеєм, народження сина, Ісуса Христа, повернення знову до Назарета.

       Це, так би мовити, те, що закріпилося у Євангеліях і що стало основою християнської релігії вже в перші початки її історії.

       Повернімося поки що до початку минулого тисячоліття. Іудея була провінцією Римської імперії. В кожному місті стояли гарнізони римських солдат – легіонерів. Походження вони були як італійського так і місцевого. Іудеї жили по своїм законам, які були виписані у Старому Заповіті та Талмуді. Особливо суворо була розписана поведінка жінки. Збереглася «Книга премудрості Ісуса, сина Сірахова», яка була написана якимось єрусалимлянином Ісусом, сином Сіраховим, людиною дуже освіченою, десь біля 290 року до нової ери.

       Онук письменника і перекладач його книги з єврейської мови на грецьку, зробив переклад біля 230 року до нової ери. Книга була дуже популярною і в перші віки нової історії.

       Там, до речі, було написане таке: «Дочка для батька – таємний постійний клопіт, і догляд за нею відганяє сон; в дівоцтві її – як би не відцвіла, а в заміжжі – як би не остогидла, у дитинстві – як би не опаскудилась і не завагітніла в батьківському домі, у заміжжі —  щоб не порушила шлюбної вірності і живучі разом із чоловіком не залишилась безплідною. Над безсоромною дочкою посиль нагляд, щоб вона не зробила тебе посміховиськом для ворогів, притчею у місті і доріканням в народі і не зганьбила тебе перед громадою.» (Книга премудрості Ісуса, сина Сірахова, 42, 9-11).

       Я привів таку велику цитату, щоб показати, в яких умовах знаходився Йосиф, чоловік Марії і коли він тихенько, по Євангеліях, збирався відпустити її додому, до батьків, жаліючи її, то таким чином він рятував її, бо в протилежному випадку, Марію повинні були, за єврейськими законами, побити камінням на смерть.

      

Але Йосиф пожалів молоду жінку, а тут ще й приспів Ангел Господній і все налагодилось.

       Але такий розвиток подій був встановлений в християнстві у перших віках її історії і про це ми поговоримо трохи згодом.

       Затвердження чотирьох Євангелій як канонічних, відбулося на Нікейському церковному соборі у 325 році. Вони написані орієнтовно у 2-й половині І-го століття. Їхнє авторство приписують або учням Ісуса – апостолам, або ж їхнім найближчим послідовникам. Найперше за часом створення Євангеліє від Марка, в якому відсутнє описання непорочного зачаття Діви Марії та чудесне народження Ісуса. Тобто, можна зробити висновок, що, під час написання Євангелія від Марка, цих тверджень ще не було. Вони ввійшли у інші Євангелія і у вчення Церкви пізніше.

       Тут ми зупинимося на тому, що не ввійшло в Євангелії. Ми маємо два джерела приблизно одного часу, Талмуд і твори римського письменника та філософа Цельса.

       Найбільш ранні записи талмудичного тексту відносяться до другої половини ІІ-го століття нової ери. А Цельс жив теж саме у той час. З одного боку, обидва джерела знаходяться на одній і тій же відстані від життя Ісуса Христа. Але об’єднує їх те, що вони згадують про батька Ісуса, якогось Пантеру. Якщо у талмуді згадується цей факт сухо і схематично: Ісус, син Пантери, і все, то Цельс розповідає досить докладно: «Він народився в іудейському селі від місцевої жінки, нужденній прялі, звинуваченій у прелюбодіянні, вона була вигнана своїм чоловіком, теслею за ремеслом». І Цельс ще додає: «…народила від якогось солдата, за йменням Пантера».

       Зрозуміло, що в канонічний текст Євангелій та християнських письменників воно потрапити не могло. Але, з іншого боку, чому ми повинні відкидати все, що пов’язане з тим часом і з тими людьми?

       Ми вже згадували про те, як в наш час, на наших очах виникало вчення марксизму-ленінізму, і все, що відносилося до біографії Леніна, канонізувалося. Конструювалася саме така житійна канва і не інакше, і з тими людьми, які були потрібні. Навіть з групових фото, де Ленін знаходився із різними людьми, знімали тих, з якими він не міг бути разом. І це робилося з найближчим оточенням Леніна.

Наприклад, в житійній літературі про найближчого помічника і соратника Якова Михайловича Свердлова ніде ніколи не писалося про те, як він насправді загинув. Скрізь писалося, що під час однієї з поїздок по Росії, втомлений борець за права трудящих вийшов з вагону, випив водиці з калюжі, заразився якоюсь хворобою і помер.

     А насправді, його в Орлі, робітники стягнули з трибуни і віддубасили так за революційні експерименти, що він незабаром віддав Богові душу. Але про це не прохопилося ні одне видання у Радянській державі, та і не могло, по визначенню, це зробити.

       Один західний історик написав біографію Свердлова, але вона і досі не перекладена на російську або українську мови. Мабуть, саме з-за цього. І це у двадцятому столітті, коли існує така велика кількість різноманітних джерел інформації.

       А що ви хочете за часи після Христові, коли тільки виникла християнська релігія! Знищити дві-три книги і все інше буде так, як вам потрібно. Знову ж таких прикладів досить. Наприклад, Катерина ІІ знищила оригінали «Повісті врем`яних літ» та «Слова о Полку Ігоревім» і багато літописів і ми тепер можемо користуватися тільки її підробками.

       А візьміть ще такий факт, відома Фанні Каплан була одружена з першим чоловіком Надії Костянтинівни Крупської, Борисом Германом, і вже в наш час про цю людину ви ніде нічого не знайдете!

       Що ж нам казати про перші століття нової ери! Треба, як це робиться в науці, вивчати все, що залишилося від конкретних подій, не оминаючи навіть найменшого факту.

       Тепер, реконструюючи події, ми можемо вибудувати їх таким чином. Скати б, звичайна життєва історія. У старого чоловіка молода жінка. І наслідки були прогнозовані. Але Йосиф пожалів молоду жінку і врятував їй життя. А вона народила Ісуса Христа, тим залишивши своє ім’я і ім’я свого чоловіка в історії людства.

       Хто ж то був за Пантера, який згадується у Талмуді і у Цельса? Римський солдат-легіонер. Ось, власне, все, що ми про нього знаємо.

    Та стало великою сенсацією знайдений у 1859 році в маленькому містечку Бінгербрюк землі Рейнланд-Пфальц, при впадінні річки Нає в ріку Рейн у Німеччині, на римському цвинтарі надгробний пам’ятник Тиберія Юлія Авдія Пантери, на якому є напис: «З Сидону, 62 роки солдат 40 років служби, Першої когорти лучників, лежить тут».

       Зустріч молодого римського найманця з Сидону із Марією могла відбутися під час його служби або в Ютті або в Назареті. Нескладний підрахунок доводить, що було йому тоді років 22-23, не більше. Тобто, приблизно в 30 році, коли загинув його син, батькові було 57 років, він пережив свого сина на п`ять років.

       Чи знав він про це? Швидше за все, що ні.

       В Євангелії від Марка є згадка про те, що Ісус, ховаючись від людей, відвідав таки Тирські та Сидонські землі: «І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідався, та не міг утаїтись. І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя. А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували» (Марка, 7, 24, 31, 36).

       З цього можна зробити висновок, що Ісус знав, що в Тирі чи Сидоні живуть його родичі і він хотів із ними таємно побачитись. Напис на надгробному пам`ятнику  нам говорить багато про що.     

       Починаючи з часів принципата Августа, римська армія стає постійною військовою силою. У І – ІІІ століттях нової ери вона складалася із привілейованого корпусу преторіанської гвардії (9 когорт по 1000 воїнів, у кожній 300 вершників і 700 піхотинців) та 28 – 35 легіонів. Крім того, в різних містах стояли так звані «номерні» когорти, які не входили в легіони. Мабуть, пантера служив саме в такій номерній когорті.

       І ще одне треба знати. Преторіанська гвардія комплектувалася тільки уродженцями Італії. А ось поповнення додаткових номерних когорт відбувалося за рахунок рекрутів із середовища провінційного населення. Звідки і був Пантера. Звичайно в армію призивалися юнаки вже з 17 років. Ми бачимо, що Пантера був призваний у армію у 22 роки.

       Термін служби був у преторіанській гвардії 16 років, в легіонах – 20, а в допоміжних когортах – 25 років. Але під час воєнних дій, ветеранів, які відслужили свій строк, утримували на службі і понад встановленого строку.

       У випадку із Пантерою ми бачимо, що він відслужив у війську 40 років, тобто удвічі більше, ніж належить! З цього можна зробити висновок, що ця людина була дуже міцної статури, або мав надзвичайні розумові здібності, або і те, і те.

       Таким чином, у Ісуса, талановитої особистості, був і непересічний батько. А є така наукова теорія, яка доводить, що однією із умов народження геніальної дитини, є умова, коли батьки відносяться до різних етносів. Випадок із Ісусом саме такий.

       Залишається розповісти тільки про те, як закріпилися думки про зачаття Дівою Марією від Духа Святого.

       Навколо цього питання у Церкві йшла запекла боротьба на протязі кількох століть. З цією метою, щоб узгодити спірне питання і дійти до однієї думки, збиралися кілька Вселенських Соборів, на яких перемагала то думка Патріарха Константинопольського Несторія, який вважав, що Пресвята Діва Марія народила людину, яка тільки згодом сприйняла божественну природу (Несторій  також запропонував вважати Його Пречисту Матір не Богородицею а Христородицею), то думка Святителя Кирила Олександрійського, який вважав Діву Марію Богородицею і що вона народила Сина Божого.

       Врешті решт переміг Святитель Кирило Олександрійський а його думка була офіційно затверджена на Третьому Вселенському Соборі в Ефесі у 431 році. Несторій був засланий у далеку єгипетську оазу Ібіс, де він і помер. А думка його супротивника Кирила Олександрійського перемогла і існує вже 1500 років.

      

Сьогодні, у часи нових технологій та інтернету, ми можемо тільки вірити в те, що відстоював Кирило Олександрійський (376 – 444),  самий ортодоксальний богослов свого часу.

       А нам залишається тільки всотувати в себе незвичайне життя і думки унікальної особистості, яка заради людей не пошкодувала свого власного життя.

       А все почалося тоді, коли молодий римський солдат-легіонер із Сидону зупинив на вулиці юну єврейку Марію. Зупинив, не здогадуючись про те, що таким чином він змінює всю світову історію і впливає на всіх, хто буде жити після нього.

Віталій ШЕВЧЕНКО, історик

(специально для «Хроник и комментариев»)

 Фото: http://www.pravoslavie

           

 

 

Добавить комментарий

Please log in using one of these methods to post your comment:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

 
%d такие блоггеры, как: