Хроники и Комментарии

Власть, расследования, сатира, фото

ВЛАСНИК «ПОХОРОНКИ». (Оповідання Віталія Шевченка)

Posted by operkor на 14 октября, 2014

1336773816_velikaya-0102Спочатку виникла десь на обрії постать, без прізвища і біографії. Жила поруч людина із своїми проблемами та успіхами, переживала те саме, що і вся країна. Післявоєнна розруха, боротьба за кусень хліба, теж саме, як і у всіх поруч із ним. Але було те у нього, що виокремлювало його від усіх людей. В нього дома лежала «похоронка», яка прийшла його сім`ї, коли він був на фронті. Де повідомлялось, що він загинув у боях за соціалістичну Батьківщину.

Він брав її у руки, дивився на вицвілі чорнила і йому ставало легше. Щоб там не було, а він живий і повернувся додому. Хоча мільйони його сучасників лежать у братських могилах від Сталінграду і до Берліну, сплять вічним сном. Молоді, веселі хлопці… І він з новими силами ставав на щоденну працю.

 Перший, хто мені про нього розповів, був Євген Васильович Решетніков, голова комісії по роботі із ветеранами війни міської ради ветеранів, ветеран війни, учасник бойових дій:

— Ми жили із ним у одному дворі, на розі проспекту Леніна і проспекту Металургів. Пам`ятаю, що він завжди грав із чоловіками у доміно. Його дружина, Зоя, працювала буфетницею у Облвиконкомі. Я приходив туди на обід і часто перемовлявся із нею. Прізвища його не пам`ятаю. Тільки пам`ятаю, що працював на коксохімі. Знав про цю історію, що трапилася з ним на війні. Оце і все.

Коли я зацікавився цією історією, то він дав мені телефон голови ветеранської первинної організації запорізького Коксохімзаводу Сергія Олександровича Галинського:

— Я пам`ятаю, що у нас працювала така людина, але ні прізвища і ніяких подробиць не знаю. Пошукаю людей, які його знали особисто.

І дійсно, через деякий час він зв`язує мене із Ніною Федорівною Бєлих, ветерана праці, колишню комірницю коксового цеху:

— Його прізвище Давиденко, він працював машиністом коксових машин в пекококсовому цеху. Високий, худорлявий. Оце і все, що я можу згадати.

Коли ми кажемо тепер, що наш народ герой, переміг фашистську навалу, то якось забуваємо, що цей народ складається із усіх тих, хто віддав своє молоде життя за Батьківщину і тих, хто повернувся додому живим, як оцей невідомий Давиденко.

Хай його прізвище теж залишиться в історії нашого народу, не загубиться з часом.

Віталій ШЕВЧЕНКО, Запоріжжя

Добавить комментарий

Please log in using one of these methods to post your comment:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

 
%d такие блоггеры, как: