Як там шпигунські справи у нашій державі. Іронічний коментар тижня

---

Я повинен не випинатися серед людей, тихо робити свою справу, бо, як  сказав один відомий поет, ми своїми творами пишемо історію сьогодення! Тому, тихо мені, нікому ні чирк – чирк! Тим більше, що навколо нас посаджені одні шпигуни!

Бачте, як мовчить Гройсман, наша бідова голова, його питають, як його звати і звідки він взявся на нашу голову, а він тільки підніма свого випещеного пальця до рота і ні мур-мур!

 А біля нього походжає Луценко, уродзьоний Генеральний прокурор із нотатником у руках. Все знає, все бачить, навіть у Роттердамі  йшов випадково по вулиці і… тарах! Піймав Коломойського! Я, наприклад, коли йду по вулиці, то нікого не зустріну, жодного свого сусіда, тікають, а тут, ти диви, сам Коломойський!

А оце дивився, як йшла сесія Верховної Ради. Цікаво, що вони там для нас намандячать! Дивлюся, всі скупчилися біля Порошенка на трибуні, показують йому щось пальцями, лютують, а він тільки посміхається: «Усьо під контролем, дорогі друзі!»

Один депутат з них, папік у нього сам Президент, сидить незворушно на своєму робочому місці, в нього перед ним лежить невеличкий папірець і він щось туди обережно вписує. Ну, я піднапружився, і прочитав, як шпигун Гройсмана, що ж він туди конспектує (даю дослівно!):

«Папе від сина.

№22 Погано радів.

№9 Зівав.

№140 Не плескав.

№6 Виходив курити.

 №220 Коментував.

 №(не зрозуміло) Ходив пісяти.

 Писав: синок».

Ну, зрозумів я, шпигун на шпигуні і шпигуном поганяє. Цікаво, а кому сам Гройсман доносить державні таємниці? Ну, своїй дружині, це зрозуміло, а ще кому?

Віталій Шевченко, сатиричний контрозвідник