ХРОНИКИ и КОММЕНТАРИИ

Интернет-газета

«Барев цез, Гриша джан! Вибачай, якщо мене не буде». Лист з моторошного 1943 року

Posted by operkor на Май 18, 2018


Коли звільняли Запорізьку область у 1943 – 1944 роках, то тоді багато загинуло наших солдат і офіцерів. Запорізькі вчені-історики підрахували, що приблизно в цей час вбито 35 тисяч воїнів і більше як 132 тисячі воїнів поранено. Це втрати Південно-Західного (3-й Український) фронту. А ще сюди треба додати втрати Південного  (4-й Український) фронту. 61 тисяча вбитих, а поранених 223 тисячі. Разом майже 100 тисяч загиблих і понад 350 тисяч поранених.

Треба ще мати на увазі, що багато з них, це чоловіки, яких призвали з навколишніх сіл і які так і залишилися лежати в братських могилах у своїх чи сусідських селах. Більшість з них так і не встигли оволодіти військовою спеціальністю.

Наприклад, в селі Велика Білозерка Великобілозерського району Запорізької області цілих  одинадцять  братських могил радянських воїнів.

Біля центрального цвинтаря поховано 239 воїнів 279-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули тут в боях за визволення села 29 жовтня 1943 року. Прізвища всіх загиблих відомі.

На вулиці Радянській у центрі села поховано 302 воїни 279-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули в боях за визволення села 29 жовтня 1943 року. Відомі прізвища всіх загиблих.

На вулиці Степовій біля господарчого двору поховано 56 воїнів 279-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту  та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули в боях за визволення села 29 жовтня 1943 року. Відомі прізвища всіх загиблих.

По цій же вулиці Степовій біля будинку культури «Октябрь» поховано 166 воїнів 279-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, які загинули в боях за визволення села 29 жовтня 1943 року. Відомі прізвища всіх загиблих.

По вулиці Центральній біля дитячого садка поховано 295 воїнів 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі прізвища всіх загиблих.

На цій же вулиці Центральній біля адміністративного будинку поховано 454 воїни 279 стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі прізвища усіх загиблих.

Біля сільської ради по вулиці Центральній поховано 204 воїни 279 –ї  стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі 186 прізвищ загиблих.

Біля центрального цвинтаря по вулиці Чонгарській поховано 57 воїнів 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї  Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі прізвища всіх загиблих.

На південно-східній околиці села є могила гвардії підполковника Кокки Михайла Олександровича, який загинув 26 жовтня 1943 року, звільняючи село.

У центрі села, в парку по вулиці Щорса поховано 1622 воїни 259-ї і 279-ї стрілецьких дивізій 3-ї гвардійської армії 3-гоУкраїнського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі 598 прізвищ загиблих.

По вулиці Яблуневій біля центрального цвинтаря поховано 122 воїни 279-ї стрілецької дивізії  3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, визволяючи село. Відомі прізвища усіх загиблих.

Ось така велика ціна звільнення наших земель. Відомі і невідомі, молоді, які ще не встигли вступити у життя, лежать вони там і дивляться на нас із далекого тепер 1943 року. Життя котиться невпинно вперед, залишаючи їх на видноколі пам’яті нашій. Болюча і незагойна рана…

Та ми знаємо, що ще є багато місць  на Україні і в нашій області, де лежать непоховані солдати другої світової війни з 1943 чи 1944 років. Як докір всім нам і особливо владі, бувшій, з часів радянських генеральних секретарів, і до сучасної, яка теж не дуже переймається цією справою.

Оце нещодавно у тій же Великій Білозерці знайшли останки 37 солдатів і перепоховали їх у селі. Серед них виявили одного солдата з Вірменії, Давида Тер-Погосяна, який раніше вважався пропалим без вісті.  В речах, які були з ним, знайшли невідправлений лист рідним на вірменський мові.

«Барев цез, Гриша джан!

      Добрий день, дорогий Гриша! Я написав тобі одну листівку. Якщо ти її отримаєш, то знай, що мені погано, хворий, але в сан часті нічого не побачили. Дорогий, я отримав твої листи, на цю мить моя поштова адреса змінилася, пиши на адресу 11346. Наш батальйон розпустили, в полку не залишилося людей. Дорогий, я отримав листа із дому, я відправляв гроші Женіку, але вона нічого не відповіла. Гриша джан, я радий, що все добре, хоч з тобою все буде добре. Я…  …напиши про мене додому,  може твій лист дійде додому швидше. Гриша джан, не намагайся швидше потрапити на фронт а намагайся краще вчитися. Якщо тобі пощастить не опинитися на фронті, то це краще. Передавай вітання усім своїм друзям. Вибачай, якщо мене не буде і що залишив…

Вічно твій Давид…»

Отакий лист сплив перед нами з того моторошного жовтня 1943 року. Молода людина пише на порозі вічності листа своєму молодшому брату або племіннику. Пише обережно, але дає слушні поради, які не вписуються у «квасний» патріотизм. Радіє за почуті новини з дому, нагадує, що надіслав невідомій нам Женіці гроші.

Тепер ці звичні тоді слова, боляче вражають наші душі. Ось що їх хвилювало, що вони намагалися написати додому і отримати хоч якусь вісточку звідти.

Наші герої, наші богатирі, які своїми молодими життями затулили нас від смерті. Багато їх, таких… І тепер ми додамо до них  ще одного – Давида Тер-Погосяна.

Мертві не вмирають, коли їх пам’ятають. А наш народ не забуває нікого, хто впав за її свободу і лежить на її землі, бо вони всі віддали свої життя за нас з вами.

Віталій Шевченко

(для «Хроник и комментариев»)

Фото:    wikimapia.org

Добавить комментарий

Please log in using one of these methods to post your comment:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

 
%d такие блоггеры, как: