ХРОНИКИ и КОММЕНТАРИИ

Интернет-газета

Ярослав Годунок, или путь милиционера, разбойника, активиста, депутата

Posted by operkor на Июль 11, 2019

10 липня президент  вигнав з робочої наради секретаря Бориспільської міської ради Годунка Ярослава Миколайовича, якого, за словами самого Володимира Зеленського, було засуджено за розбій. Годунок у відповідь кричав, що Зеленскький помилився, і що він не був засуджений? Хто ж напсравді  є Ярослав Годунок?

1

У житті завжди є місце подвигу, і колишні герої „помаранчевої революції” не поспішають складати зброю. Як і раніше, глаголом палять вони серця співвітчизників та піднімають прапор за щастя всіх знедолених. Про одного з них – знаного провідника Майдану, лідера Громадянської партії „ПОРА”, видатного діяча „Народної Самооборони”, керівника Київської обласної організації „Антикримінальний вибір” Ярослава Годунка – наше оповідання.

Один зі сподвижників Юрія Луценка, Ярослав Годунок, нині – депутат Бориспільської міської ради, де очолює фракцію „Народної Самооборони”. От тільки ця „Самооборона” була створена Юрієм Луценком і Давидом Жванією лише на початку 2007 року – як пропагандистський проект, розрахований на майбутні парламентські вибори. І, тому, ніяка „Самооборона” у виборах до Бориспільської міськради, що проводилися в березні 2006 року, участі не брала. Але хіба ж можна героям революції відмовити в бажанні мати свою фракцію? Особливо, коли керівник фракції – лідер легендарної „ПОРИ”?

Щоправда, злі язики подейкують, що та „ПОРА” насправді становить собою збіговисько аферистів та провокаторів, які під час громадського збурення 2004-го року лише ловили рибку в каламутній водичці. А також „тирили” гроші, що збиралися довірливими киянами на підтримку протестних акцій на Майдані. А ще злі язики плещуть, що створена Юрієм Луценком та його братом Сергієм організація „Антикримінальний вибір” – це купка кримінальної босоти, хабарників і колишніх грабіжників. Але то, мабуть, усілякі негідники пащекують від заздрощів, довідавшись про нинішній добробут „польових командирів”.

Геть сумніви – хіба ж може бути аферистом полум’яний борець за народне щастя Ярослав Годунок, який навіть постраждав від злочинного режиму? Це трапилося 15 жовтня 2004 року, коли провокатори підкинули в офіс „ПОРИ” на Подолі якісь валізи з вибухівкою. Саме того щасливого дня зійшла зірка Годунка на політичному небосхилі України, а він невдовзі став одним з керівників цієї організації.

Ось як перебіг тодішніх подій описаний у офіційному повідомленні Генеральної прокуратури України:

15 жовтня 2004 року приблизно о 19.50 за телефоном “02” до міліції надійшло повідомлення про те, що до підвального приміщення житлового будинку № 35 по вулиці Почайнинській, що у Подільському районі столиці групою невідомих занесено валізи, у яких, можливо, знаходиться вибухівка. Прибувши на місце події, наряд міліції виявив, що підвал згаданого будинку використовується як офіс, а особи, які перебували в ньому, відмовилися відчинити двері працівникам міліції, мотивуючи це відсутністю керівництва.

 З метою гарантування безпеки мешканців, з будинку було здійснено термінову евакуацію близько 170 осіб, серед яких — 20 дітей. Лише близько 21 години двері офісу вдалося відчинити працівникам житлово-експлуатаційної контори.

 Працівниками вибухотехнічної служби міліції в присутності кандидата у Президенти України О.Омельченка, народних депутатів України В.Горбаля, С.Ларіна, С.Сташевського, Ю.Павленка, Є.Жовтяка, Т.Стецьківа та першого заступника прокурора міста Києва було проведено огляд приміщення офісу, в ході якого в одній з кімнат вилучено приховані у смітті бойову гранату Ф-1 та саморобний вибуховий пристрій, виготовлений з 2,4 кг тротилу, 2 електродетонатори, таймери, елементи живлення та 56 цвяхів. Окрім того, в офісі виявлено близько 3 тонн друкованої продукції, спрямованої проти чинної влади та кандидата в Президенти України В.Януковича, а також аналогічного змісту листівки громадської кампанії “ПОРА”.

 В ході подальшої перевірки встановлено, що підвал орендовано під офіс приватним підприємством “Вестерн-Сервіс”. В офісі було виявлено директора згаданого підприємства, який є помічником-консультантом народного депутата України О.Білозір (Годунок Я.М.), двох киян — студентів Києво-Могилянської академії (Яценко Я.В. та Ящук Я.Д.) та трьох мешканців Львова (Пилипчик Д.С., Сидоренко А.А. та Танчик І.М.).

 Усі згадані особи були затримані та доставлені до Подільського райуправління внутрішніх справ столиці. Прокурором міста Києва порушено кримінальну справу за статтями 258 ч.4 та 260 ч.1 Кримінального кодексу України, оскільки матеріали дослідчої перевірки достовірно свідчать про створення рядом осіб не передбачених законами України збройних формувань — терористичних груп, завданням яких є скоєння терористичних актів, спрямованих на дестабілізацію ситуації в країні, в тому числі застосування вибухів, спроможних спричинити масову загибель людей, руйнування будівель тощо.”

Справа про „терористів” з „ПОРИ” була передана до провадження Служби безпеки України, а Годунок – відправлений в Ізолятор тимчасового тримання. І вже на ранок він прокинувся знаменитим. А ще за кілька днів Шевченківський райсуд столиці відхилив подання про обрання Годунку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й наш герой вийшов на волю – обласканий славою та повагою політичних соратників.

Слава та й досі біжить попереду пана Ярослава. От тільки кримінальна справа, порушена колись за фактом виявлення вибухівки в офісі „ПОРИ”, досі не знайшла свого логічного завершення. Якщо зловмисниками були самі „пористи”, то чому так ніхто й не покараний? А якщо історія з гранатою Ф-1 та саморобним вибуховим пристроєм – то лише провокація спецслужб, то чому не названо прізвище провокатора?

Спробуємо заповнити цю прогалину. Але спочатку варто розібратися з біографією соратника Юрія Луценка, керівника Київської обласної організації „Антикримінальний вибір” та поводиря бориспільських „самооборонників” Ярослава Годунка.

Скупими рядками герой „помаранчевої революції” повідав свою автобіографію на сайті очолюваної ним “Громадянської партії „ПОРА” http://pora.kiev.ua/yaroslav-godunok.html

Автобіографія

 Я, Годунок Ярослав Миколайович, громадянин України, народився 2 липня 1977 року в селі Любахи Володимирецького району Рівненської області. В Україні проживаю з народження.

У 1994 році закінчив з відзнакою Каноницьку школу 1-3 ступенів. Працював у Колективному сільськогосподарському підприємстві «Перше травня» трактористом.

 У листопаді 1995-го був призваний до Збройних сил України: військова частина № 48589, м. Севастополь, де став заступником керівника взводу. У 1997 році закінчив службу у збройних силах зі званням старший сержант.

 Повернувся до Колективного сільськогосподарського підприємства «Перше травня» працював трактористом до грудня 1997 року.

 В кінці 1997 року був прийнятий на роботу в Головне управління Міністерства Внутрішніх Справ України в м. Києві, спецпідрозділ міліції швидкого реагування «Беркут» на посаду керівника відділення, працював до 2000 року.

 З вересня 2001 року до березня 2002 працював юрист-консультантом у Київській обласній організації Громадської організації «Спілка Власників Землі».

 З березня 2002 по жовтень 2002 – Громадська організація «Спілка Власників Землі» виконавчий директор Київської обласної організації.

 З жовтня 2002 по жовтень 2005 – Громадська організація «Спілка Власників Землі» Голова Київської обласної організації.

 З березня 2002 року по лютий 2005 року – помічник-консультант народного депутата України Оксани Білозір на громадських засадах.

 З 2000 року займаюся громадсько-політичною діяльністю: був обраний першим заступником голови Київської обласної організації Молодий рух.

 У Київському обласному виборчому штабі «Віктора Ющенка «Наша Україна» під час парламентської виборчої компанії 2002р. був координатором відділу по роботі з молоддю.

Виборча кампанія 2004 року – виборчий штаб блоку «Віктора Ющенка «Наша Україна» у Київській області.

 З березня 2005 по червень 2006 був помічником-консультантом народного депутата Олександра Марченка на громадських засадах.

 Член Громадянської партії «ПОРА». З жовтня 2005 року Голова Політради Громадянської партії «ПОРА». Депутат Бориспільської міської ради V скликання. Президент благодійного фонду «НАДІЯ»

 На даний час студент ІV курсу Фінансово-правового коледжу Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

 Освіта середня.

 Нагороди: пам’ятний знак “Видатному учасникові помаранчевої революції”.

Одружений: дружина Годунок Надія Петрівна, 1982 року народження, дочка: Годунок Анастасія Ярославівна, 2006 року народження.

 Проживаю за адресою: місто Бориспіль, вул. Дзержинського, 5, кв.20.

 Я та мої рідні до кримінальної відповідальності не притягувалися та судимі не були

 Отака біографія героя помаранчевої революції – чиста, як сеча Юрія Луценка.

Щоправда, хотілося б зробити деякі уточнення до життєпису відомого активіста „Народної самооборони” та „Антикримінального вибору”. Дійсно, пан Годунок народився в 1977 році – це свята правда. І в міліції він дійсно служив – було таке. А от щодо командування Годунком аж цілим відділенням спецпідрозділу „Беркут” – це явно „самооборонна” фантазія. Позаяк все це відділення, ввірене командуванню Ярослава Миколайовича, складалося з чотирьох коліс міліцейського „Уазика”.

Втім, якщо пан Ярослав буде запевняти своїх виборців у достовірності своєї автобіографії, радимо йому пам’ятати, що не горять не тільки рукописи, але й накази Головного Управління МВС в м.Києві. Зокрема – наказ від 29.12.1997 року №129 о/с, яким Годунок і був зарахований на службу.

Але особливо нам сподобався рядок з автобіографії, де пан Ярослав категорично стверджує: „я та мої рідні до кримінальної відповідальності не притягувалися та судимі не були”

Так ось. Далі посади міліціонера-водія кар’єра Годунка в правоохоронних лавах не просунулася. Причому, з незалежних від нього обставин. Річ у тім, що Ярослав Годунок у липні 2000 року був затриманий своїми колегами – працівниками тодішнього Ленінградського райуправління м.Києва за підозрою у вчинені розбійного нападу на квартиру. Підозри швидко підтвердилися й обвинувачений Годунок попрямував до „діда Лук’яна” – у камеру СІЗО №13.

У своїй автобіографії Ярослав Миколайович яскраво живописує, як з 2000 року він долучився до громадсько-політичної діяльності. Повіримо йому на слово. Щоправда міліціонер-водій Годунок до свого арешту політичною діяльністю займатися не міг ні за яких обставин – на то є пряма заборона, встановлена Законом України „Про міліцію”. Тож можна сміливо припускати, що дар правозахисника прокинувся в пана Ярослава на тюремних нарах, а його громадсько-політична діяльність полягала в написанні „маляв” для співкамерників.

Шкода також, що Годунок не навів у своїй автобіографії фабулу кримінальної справи №06-15390. Втім, та фабула проста, як господарське мило: 29 червня 2000 року Годунок разом з ще одним „правозахисником” увірвався в квартиру громадянки К., що мешкає на вулиці Генерала Потапова в Києві. А привів його в ту квартиру специфічний інтерес до каналів збуту наркотиків. Тож не станемо приховувати й того факту, що вже не перший рік пан Ярослав цікавиться питаннями купівлі-продажу наркотичних засобів. Ну, майже як його соратник по „Народній Самообороні” народний депутат України Володимир Ар’єв.  Принаймні, коли польські прикордонники затримали Ар’єва через  наявність у його кишенях сигарет з „травкою”, журналіст пояснював у Генеральній прокуратурі України, що в такий спосіб він, мовляв, проводив журналістське розслідування. Хотів, мовляв, дослідити канали наркотрафіку. Разом з дружиною – вона в нього також дослідник.

Мабуть, пан Годунок і собі проводив журналістське розслідування в квартирі громадянки К. А треба сказати, що син хазяйки квартири, до речі – інвалід першої групи, дійсно приторговував „дур’ю”. Обнишпоривши всю квартиру, громадсько-політичний діяч Годунок нічого цікавого не знайшов, окрім мобільного телефону та 300 гривень. Це йому показалося мало й тому він, побивши сина на очах у матері, вдягнув на інваліда наручники, приставив до його скроні газовий пістолет і зажадав від хазяйки, щоби та назбирала йому по сусідах одну тисячу доларів.

Громадянка К. кинулася по знайомих і за півгодини напозичала гроші. Щоправда не тисячу, а лише дев’ятсот доларів. З ними, а також з 300-ми гривнями та мобільним телефоном знаний правозахисник Годунок разом з товаришем і полишив квартиру.

Гортаємо матеріали кримінальної справи №06-15390. Показання обвинуваченого Годунка: При осмотре квартиры я нашел мобильный телефон и оставил его себе, после того как нам дали деньги, мы ушли из квартиры. После этого мы сели к Саше в машину, деньги разделили между собой, мне досталось 300 долларов США, которые я растратил на свои нужды, а мобильный телефон – я попользовался два дня и отдал на хранение на фирму, которая находится на Московской площади. Звернімо увагу на те, як громадсько-політичний діяч Годунок „закрисив” від соратників 300 гривень і телефон, поділившись лише доларами. От що значить міліцейська кмітливість.

Втім, цей телефон вийшов Годункові, що називається, боком. „Керівник відділення”, вочевидь, не збагнув, що краденими мобільними телефонами користуватися самому не можна. Їх навіть вмикати не можна – інакше оператор зв’язку зразу ж зафіксує місце перебування пропажі. Звісно, тепер, після тюремних університетів, Ярослав Миколайович такої б дурниці не зробив. Але в ті роки, коли він тільки торував свою кримінальну стежку, два дні користування чужим „мобільником” завершилися для нього баландою та небом у клітинку. Телефон міліція вилучила в крамниці „Планета розваг”, що по вулиці 40-річчя Жовтня, а чохол від телефону й газовий пістолет Valtro – на квартирі дяді Годунка, де в той час мешкав двоюрідний брат нашого героя.

А потім був суд і був вирок. Годунок щиро каявся, обіцяв зав’язати з кримінальним минулим і розпочати чесне життя. Батьки Годинка – прості селяни з Рівненщини – напозичали 900 доларів та 300 гривень, які віддали потерпілим, і гуманний український суд визначив міру покарання. Вироком Святошинського районного суду м.Києва від 16 травня №1-66/2002 міліціонер-водій Годунок Ярослав Миколайович був засуджений до п’яти років позбавлення волі за трьома статтями Карного Кодексу України – розбій (ст. 142 ч.3 КК України), перевищення влади (ст. 166 ч.2 КК України) та порушення недоторканості житла громадян (ст. 130 КК України.

У якості додаткової міри покарання Годунові було заборонено впродовж трьох років, тобто до 17 травня 2005 року, обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків. Враховуючи, що це була його перша судимість (дай Боже – не остання), суд звільнив майбутнього активіста „Народної Самооборони” від відбуття основного покарання з випробувальним терміном на три роки. Суд також зобов’язав Годунка відповідно до ст. 76 КК України своєчасно та періодично з’являтися для реєстрації в органи по виконанню покарань, без їх згоди та відома не змінювати місця проживання та не виїжджати за межі України.

„Як же так, – спитає обізнаний читач, порівнявши справжню біографію героя з тими вигадками, які він розповсюджує про себе, – виходить, що помічником-консультантом народного депутата України Оксани Білозір Годунок став у розпал судового процесу. А під помаранчевим прапором він боровся зі злочинним режимом, по-суті, відбуваючи покарання. А як же його випустив Шевченківський суд після затримання за вибухівку? Чому ж представники влади не верещали в 2004-му році на всіх телеканалах, що „ПОРОЮ” керують кримінальники? Як, взагалі, Годунок міг керувати якоюсь там „Спілкою власників землі” і входити до керівництва „ПОРИ”, якщо йому це було заборонено судовим вироком?”.

На жаль, правди нема де діти. Під час „помаранчевої революції” Годунок, дійсно, перебував під адміністративним наглядом і щотижня ходив відмічатися до дільничного міліціонера. І якби він без дозволу „компетентних органів” не те що прапорами б махав, а навіть забув би оплатити проїзд у трамваї, то миттєво попрямував би на „зону”. От тільки кума нинішнього Президента Оксана Білозір до такого поблажливого ставлення попередньої влади до Годунка ніякого відношення не має. Щоби в цьому переконатися, достатньо лише зазирнути в облікову картку, виставлену на Годунка в Інформаційному центрі МВС. У тій картці зазначено й про його арешт у 2000 році, і про вирок суду в 2002 році.

Є там і відомості про відмову в порушенні проти Годунка кримінальної справи в 2007 році. От тільки про затримання в офісі „ПОРИ” в 2004 році – ані пари з вуст. Обізнаний читач, думається, вже второпав, про що йдеться: так буває лише тоді, коли людина перебувала в Ізоляторі тимчасового тримання, виконуючи завдання отих самих „компетентних органів”. Ну, наприклад, якщо цим „компетентним органам” знадобилося просунути свого агента в керівні органи опозиційної організації, надавши йому ореол мученика, постраждалого від „злочинного режиму”.

Втім, зараз ніякого секрету це вже не становить. Володар пам’ятного знаку „Видатному учасникові помаранчевої революції” нині, аніскільки не приховуючись, їздить по селах Київській області на шикарному джипі „Тойота прадо” разом зі своїм куратором з обласного Управління СБУ. А пан куратор, порушуючи всі мислимі правила конспірації, крізь представляє Годунка як „нашу людину”, що виконує відповідальне завдання по скупівлі земельних ділянок. Саме в такий спосіб Годунок, наприклад, відхопив 2 гектари землі в селі Бузова під Києвом. Бо сказано ж, що в житті завжди є місце подвигу. І тому скромні герої „помаранчевої революції”, а нині – активісти „Антикримінального вибору”, під проводом „польових командирів Майдану” продовжують шукати ті поля. Бажано – несільськогосподарського призначення, з дозволом під котеджну забудову.

Але їм, багатим, нас не наєб…и.

Володимир Бойко, спеціально для „ОРД”

2

Редакція „ОРД” уточнює: Годунок не є провокатором СБУ

24.12.2007 

21 грудня 2007 року Інтернет-ресурс „Компромат” передрукував з „ОРД” статтю Володимира Бойка „Ярослав Годунок, або шлях перевертня”, озаглавивши її «Депутат из обоймы Луценко оказался уголовником и провокатором СБУ”http://www.kompromat.kiev.ua/materials/show/135. Дякуючи колегам за увагу до матеріалів нашого видання, редакція „ОРД”, тим не менш, хоче внести невелике, але важливе уточнення з цього приводу. Годунок не є провокатором СБУ. Він є просто провокатором, який працює на тих, хто в даний момент більше заплатить.

Зокрема, у згаданій статті йшлося про події 15 жовтня 2004 року, коли „невідомі особи” підкинули в офіс „ПОРИ”, цитуємо офіційне повідомлення Генеральної прокуратури України: „бойову гранату Ф-1 та саморобний вибуховий пристрій, виготовлений з 2,4 кг тротилу, 2 електродетонатори, таймери, елементи живлення та 56 цвяхів”. А також „близько 3 тонн друкованої продукції, спрямованої проти чинної влади та кандидата в Президенти України В.Януковича, а також аналогічного змісту листівки громадської кампанії “ПОРА”.

Попри те, що останні два роки Годунок активно співробітничає зі Службою безпеки України, і нинішній його куратор є працівником Управління СБУ по Київській області, організатором зазначеної провокації виступила не СБУ, а ГУБОЗ МВС України та його столичний підрозділ. „Невідомими особами”, окрім Годунка, були ще троє ШНС – тобто штатних негласних співробітників – які під виглядом активістів „ПОРИ” виконували важливе оперативне завдання.

За даними джерел „ОРД”, саморобний вибуховий пристрій був виготовлений в ГУБОЗ МВС України, там же провокатори отримали й бойову гранату Ф-1. Що ж стосується 3 тонн літератури, то вона була віддрукована правоохоронцями в типографії однієї дуже відомої компанії. При цьому працівники міліції ще й примудрилися поламати друкарське устаткування.

До речі, це була весела історія – отримавши 15 тисяч доларів на поліграфічні забавки, міліціонери ті гроші попросту розікрали. Натомість випросили ризограф в типографії знаменитого на всю України підприємства. І цілу ніч друкували листівки, які потім були ними ж знайдені в офісі „ПОРИ”.

Завдяки цій провокації Годунок став героєм і „видатним учасником помаранчевої революції”. А під час його короткострокового затримання „за підозрою в тероризмі” сотні киян стояли попід стінами Головного Управління МВС в м.Києві та скандували „Кучму – на нари, Годунка – в Канари”.

Саме тому, маючи повну інформацію щодо обставин підкидання вибухівки та прокламацій в офіс „ПОРИ”, ані редакція „ОРД”, ані автор публікації ніколи не називали Годунка „провокатором СБУ”. Тож закликаємо колег до об’єктивності й просимо не нагороджувати Ярослава Миколайовича незаслуженим званням. Достатньо й того, що Годунок вже удостоєний пам’ятного знаку „Видатному учасникові помаранчевої революції”. Що ж стосується Управління СБУ по Київській області, то під проводом працівників цієї установи Годунок орудує тільки в одній сфері – вони разом провертають афери з купівлі-продажу земельних ділянок.

Цікаво інше. Ярослав Годунок зараз у всіх своїх автобіографіях пише, що він до кримінальної відповідальності ніколи не притягувався. І, взагалі, став правозахисником, перебуваючи на посаді керівника відділення полку швидкого реагування „Беркут”. Ця явна й очевидна брехня ніколи керівництвом МВС не спростовувалася. Навіть у 2006 році, коли Годунок під №34 прикрасив список Громадянського блоку „ПОРА-ПРП” на виборах до Верховної Ради України.

Пам’ятається, Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко тоді гнівно таврував виборчі списки інших партій, називаючи прізвища кандидатів, які, з його точки зору, не зовсім чисті перед законом. При цьому брудом поливалися не тільки люди з погашеною судимістю, які за законом мали повне право балотуватися до парламенту, але й ті кандидати, кримінальні справи щодо яких були закриті за відсутністю складу злочину або з інших реабілітуючих обставин. Перепало від р-р-революційного міністра навіть такому „кримінальному авторитету”, як Андрій Шкіль, якого нинішній заступник Голови СБУ Микола Герасименко в 2001-2002 роках тримав під вартою за організацію демонстрації проти Кучми.

От тільки прізвища Годунка в „чорних списках” Луценка чомусь не було. І тому, щоби розібратися хто кому провокатор, автор публікації Володимир Бойко направив Міністрові внутрішніх справ інформаційний запит, текст якого подається нижче.

Міністрові внутрішніх справ України

ЛУЦЕНКУ Ю.В.

 вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 

 01024

І Н Ф О Р М А Ц І Й Н И Й   З А П И Т

 Я є журналістом, зокрема співпрацюю з Інтернет-ресурсом „ОРД” http://www.ord-ua.com. На Інтернет-сторінці цього видання 20.12.2007 було розміщено мою статтю „Ярослав Годунок, або шлях перевертня” http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52248.html . У цій публікації йшлося про біографію видатного учасника „помаранчевої революції”, нинішнього керівника фракції „Народної Самооборони” в Бориспільській міській Раді, керівника Київської обласної організації ВОО „Антикримінальний вибір” Годунка Ярослава Миколайовича, 1977 року народження, уродженця Рівненської області, зареєстрованого за адресою: м. Бориспіль, вул. Дзержинського, буд. 5, кв. 20 (фактично проживає за адресою: м. Київ, бул. Дарницький, буд. 12, кв. 18).

 У статті стверджувалося, що Годунок Я.М., працюючи міліціонером-водієм, здійснював розбійні напади на точки продажу наркотичних засобів. Через те він був засуджений вироком Святошинського районного суду м.Києва (суддя Бабич Н.Д.) від 16 травня 2002 року по кримінальній справі №06-15390 до 5 років позбавлення волі та позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки за ст.ст. 142 ч.3 („розбій”), 166 ч.2 (перевищення влади або владних повноважень), 130 (порушення недоторканості житла громадян) КК України.

 Тим не менш, нині керівник Київської обласної організації ВОО „Антикримінальний вибір” Годунок Я.М. категорично заперечує наявність зазначеного судового вироку й у всіх своїх автобіографіях стверджує, що до кримінальної відповідальності він ніколи не притягувався. Зокрема відомості про відсутність судимості були вказані Годунком Я.М. у автобіографіях, поданих у 2006 році, коли Годунок Я.М. балотувався в народні депутати України від „Громадянського блоку „ПОРА-ПРП” та депутати Бориспільської міської Ради Київської області.

 У зв’язку з наведеним, прошу повідомити мені наступне:

 1. Чи працює зараз Годунок Я.М. в органах міліції?

2. Якщо Годунок Я.М. був звільнений з лав міліції, то з якої посади й з яким спеціальним званням?

3. Чи притягувався раніше Годунок Я.М. до кримінальної відповідальності, якщо так, то чи набув законної сили вирок щодо нього?

4. Якщо Годунок Я.М. до кримінальної відповідальності притягувався, то в зв’язку з чим Міністерство внутрішніх справ України приховало цей факт від громадськості в 2006 році під час виборів до Верховної Ради України?

 Відповідь прошу направити мені поштою на домашню адресу відповідно до Закону України „Про інформацію”.

 Відповідь на цей інформаційний запит буде мною розміщений у засобах масової інформації.

 Володимир БОЙКО

23.12.2007

Цікаво, яку відповідь дасть Юрій Луценко? Невже напише, що інформацію щодо судимостей громадян МВС не має право повідомляти стороннім особам? Ото сміху буде. Втім, схоже, Юрія Віталійовича менш за все цікавлять викривальні публікації щодо його бойових побратимів. Принаймні, на момент виходу цього матеріалу Годунок продовжує керувати Київською обласною організацією ВОО „Антикримінальний вибір” (список керівництва – на Інтернет-сторінці ВОО АКВ http://www.anti-crime.org/aboutus.php), головою якої є народний депутат України від блоку „Наша України – Народна Самооборона” Олег Новіков, а почесним членом – Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко.

3

Кримінальний вибір Луценка — 1

1.04.2008

Продовжуючи розповідь (див. статтю «Як Наливайченко корупцію перемагав» http://ord-ua.com/categ_1/article_52560.html) про двох корупціонерів – міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка та виконуючого обов’язки Голови СБУ Валентина Наливайченка – розкриємо тепер оту саму таємницю, яку Юрій Віталійович за сприяння Валентина Олександровича так ретельно ховає від громадськості.

У попередніх серіях нашої розвідки ми трохи оповіли про створену Луценком організацію «Антикримінальний вибір» та керівника її Київського обласного осередку, заповзятого революціонера й давнього соратника «польового командира Майдану», Ярослава Годунка. Як ми вже розповідали, Годунок – це той самий провокатор, який 15 жовтня 2004 року брав участь у підкиданні вибухівки та листівок у офіс Громадянської кампанії «ПОРА» на Подолі (див. статтю „Ярослав Годунок, або шлях перевертня” http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52248.html). Операція пройшла вдало: доблесні правоохоронці, попереджені телефоном «02» про те, що прихильники кандидата в президенти Ющенка начебто готують якийсь теракт, провели обшук, вилучили підкинуті вибуховий пристрій та листівки й затримали свого ж агента – активіста «ПОРИ» Годунка.

Годунок посидів трохи в Ізоляторі тимчасового тримання і був урочисто випущений Шевченківським районним судом з ореолом героя помаранчевої революції та жертви злочинного режиму. При цьому лише втаємничені знали, що насправді колишній міліціонер-водій Ярослав Годунок був завербований одним з підрозділів ГУБОЗ МВС України ще наприкінці 2000 року, коли парився на нарах у «діда Лук’яна» за розбійний напад на квартиру, де торгували наркотиками. В обмін на пом’якшення вироку Годунок погодився стати на звивисту стежку платного провокатора й на час «помаранчевої революції» розмахував прапорами, перебуваючи під адміністративним наглядом у ранзі особи, засудженої вироком Святошинського районного суду м.Києва.

У наступному Годунок зблизився з ще одним провокатором – завербованим Службою безпеки України в березні 2001 Юрієм Луценком, і нині очолює фракцію «Народної самооборони» в Бориспільській міській раді. Тож біографія цього героя помаранчевої революції дійсно цікава й не має ніякого відношення до того фантастичного опусу, який вміщено на сайті «Громадянської партії «ПОРА» http://pora.kiev.ua/yaroslav-godunok.html.Процитуймо автобіографію Годунка, явну брехню в якій ми підкреслили.

АВТОБІОГРАФІЯ

 Я, Годунок Ярослав Миколайович, громадянин України, народився 2 липня 1977 року в селі Любахи Володимирецького району Рівненської області. В Україні проживаю з народження. У 1994 році закінчив з відзнакою Каноницьку школу 1-3 ступенів. Працював у Колективному сільськогосподарському підприємстві «Перше травня» трактористом.

 У листопаді 1995-го був призваний до Збройних сил України: військова частина № 48589, м. Севастополь, де став заступником керівника взводу. У 1997 році закінчив службу у збройних силах зі званням старший сержант. Повернувся до Колективного сільськогосподарського підприємства «Перше травня» працював трактористом до грудня 1997 року.

 В кінці 1997 року був прийнятий на роботу в Головне управління Міністерства Внутрішніх Справ України в м. Києві, спецпідрозділ міліції швидкого реагування «Беркут» на посаду керівника відділення, працював до 2000 року.

 З вересня 2001 року до березня 2002 працював юрист-консультантом у Київській обласній організації Громадської організації «Спілка Власників Землі».

  З березня 2002 по жовтень 2002 – Громадська організація «Спілка Власників Землі» виконавчий директор Київської обласної організації.

  З жовтня 2002 по жовтень 2005 – Громадська організація «Спілка Власників Землі» Голова Київської обласної організації.

 З березня 2002 року по лютий 2005 року – помічник-консультант народного депутата України Оксани Білозір на громадських засадах.

  З 2000 року займаюся громадсько-політичною діяльністю: був обраний першим заступником голови Київської обласної організації Молодий рух.

 У Київському обласному виборчому штабі «Віктора Ющенка «Наша Україна» під час парламентської виборчої компанії 2002р. був координатором відділу по роботі з молоддю.

 Виборча кампанія 2004 року – виборчий штаб блоку «Віктора Ющенка «Наша Україна» у Київській області.

 З березня 2005 по червень 2006 був помічником-консультантом народного депутата Олександра Марченка на громадських засадах.

  Член Громадянської партії «ПОРА». З жовтня 2005 року Голова Політради Громадянської партії «ПОРА». Депутат Бориспільської міської ради V скликання. Президент благодійного фонду «НАДІЯ»

  На даний час студент ІV курсу Фінансово-правового коледжу Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Освіта середня.

 Нагороди: пам’ятний знак “Видатному учасникові помаранчевої революції”.

 Одружений: дружина Годунок Надія Петрівна, 1982 року народження, дочка: Годунок Анастасія Ярославівна, 2006 року народження.

 Проживаю за адресою: місто Бориспіль, вул. Дзержинського, 5, кв.20.

 Я та мої рідні до кримінальної відповідальності не притягувалися та судимі не були

Оскільки Годунок насправді ніяким «керівником відділення» Беркуту ніколи не був, ми направили пану Луценку запит щодо біографії його кримінального соратника (див. статтю «Редакція „ОРД” уточнює: Годунок не є провокатором СБУ» http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52255.html). Відповідь на запит підлеглі пана міністра давати відмовилися, мотивуючи це тим, що обставини притягнення осіб до кримінальної відповідальності розголошенню не підлягають.

Тому ще раз хочемо наголосити на тому, що ми ніколи не цікавилися в Луценка обставинами притягнення Годунка до кримінальної відповідальності. Позаяк ці обставини нам дуже добре відомі. На доказ чого подаємо вирок Святошинського районного суду м.Києва від 16 травня 2003 року в справі № 1 – 66/2002р. Кримінальна справа по обвинуваченню Годунка Ярослава Миколайовича розглядалася у відкритому судовому засіданні, вирок проголошувався публічно й ніякої таємниці не становить. Але перед тим, як ознайомити читачів з цим документом, вважаємо за потрібне дати невеличкий коментар.

По-перше, після нашої першої публікації щодо справжнього обличчя цього соратника Луценка,  Годунку на прес-конференціях журналісти неодноразово ставили запитання чи правда, що він був засуджений за розбійний напад на наркопритон, де шукав гроші та наркотики. Годунок божився, що це – неправда, що, начебто його оббрехали якісь міліціонери, відносно яких прокуратурою навіть порушено кримінальну справу за брехливі свідчення (!). І що вирок відносно нього не вступив у законну силу, а сама кримінальна справа десь загубилася.

Наївний Ярослав Миколайович, напевно, повірив обіцянкам свого куратора з УБОЗ, що в обмін на участь у підкиданні вибухівки в офіс «ПОРИ» міліція знищить матеріали кримінальної справи й вилучить з Інформцентру МВС дані про його конфлікти з законом. Але Годунок – не Янукович, і насправді ніхто нічого не вилучав.

По-друге, фабула кримінальної справи щодо Годунка не передбачала ніяких свідчень з боку якихось міфічних працівників міліції. Насправді було так: 29 червня 2000 року водій-міліціонер Годунок разом з ще одним правоохоронцем після служби в пошуках наркотиків увірвалися в квартиру громадянки Карман Олени Борисівна, що мешкає на вулиці Генерала Потапова в Києві. Треба сказати, що син хазяйки квартири, до речі – інвалід першої групи, дійсно приторговував „дур’ю”, але нічим допомогти спраглому по наркоті Годунку він не міг – товар закінчився. Обнишпоривши всю квартиру, майбутній громадсько-політичний діяч Годунок знайшов лише мобільний телефон і 300 гривень. Це йому показалося мало й тому він, побивши сина на очах у матері, вдягнув на інваліда наручники, приставив до його скроні газовий пістолет і зажадав від хазяйки, щоби та назбирала йому по сусідах одну тисячу доларів. Громадянка Карман кинулася по знайомих і за півгодини напозичала гроші. Щоправда не тисячу, а лише дев’ятсот доларів. З ними, а також з 300-ми гривнями та мобільним телефоном знаний правозахисник Годунок разом з товаришем і полишив квартиру.

У судовому засіданні Годунок визнав себе винним по двох статтях Карного Кодексу, щиро каявся, вибачився перед потерпілими й повернув їм 900 доларів США та 300 гривень, якими заволодів під час розбійного нападу. Мобільний телефон був вилучений міліцією раніше – у крамниці «Планета розваг» по проспекту 40-річчя Жовтня, куди Годунок здавав награбоване. Чохол від мобільного телефону знайшовся на квартирі дяді Годунка, де майбутній революціонер влаштував схованку.

А ось як розповів про цю пригоду обвинувачений Годунок. Цитуємо протокол допиту: „При осмотре квартиры я нашел мобильный телефон и оставил его себе, после того как нам дали деньги, мы ушли из квартиры. После этого мы сели к Саше в машину, деньги разделили между собой, мне досталось 300 долларов США, которые я растратил на свои нужды, а мобильный телефон – я попользовался два дня и отдал на хранение на фирму, которая находится на Московской площади”.

По-третє, вирок Святошинського районного суду від 16 травня 2002 року відносно Годунка ніхто не оскаржував і він вступив у законну силу. До речі, це підтверджується постановою судді, яку ми подамо наприкінці. На початку серпня 2002 року в органі по виконанню покарань помітили, що у вироку є описка. А саме: у мотивувальній частині вироку суд записав Годунку додаткову міру покарання у вигляді заборони обіймати строком на три роки (до 17 травня 2005 року) посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, а в резолютивній частині вироку цей абзац був пропущений. Тому суд виправив цю описку додатковою постановою від 5 серпня 2002 року.

Ось, власне, і сам вирок.

Володимир Бойко, спеціально для «ОРД»

 Справа № 1 – 66/2002р.

 ВИРОК

 ІМЯМ УКРАЇНИ

16 травня 2002р.                              Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої – судді                                     Бабич Н. Д.

при секретарі                                               Моргун О. П.

з участю прокурорів                                   Омельченка В. В., Свєчнікової В. Г.

адвоката                                                       Каленської А. П.

потерпілих                                                   Карман О. Б., Руденко А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за звинуваченням

ГОДУНКА ЯРОСЛАВА МИКОЛАЙОВИЧА,

02.07.1977 р.н., уродженець с. Любахи, Володимирського р-ну Рівненської області, громадянин України, українець, освіта середня, не одружений, працює виконавчим директором «Спілки власників землі», проживає в м. Києві по вул. Симиренка, 7-а, кв. 202. Раніше не судимий, — в скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 166 ч.2, 130, 142 ч. 3 КК України, суд, —

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що згідно наказу № 129 о/с від 29.12.1997 року командира полку міліції швидкого реагування « Беркут» (надалі ПМШР « Беркут») ГУ МВС України в м. Києві. Годунок Я. М. був призначений на посаду міліціонера – водія автотранспортної роти вказаного полку, Законом України « Про міліцію» від 20.12.1990 року та Положенням про ПМШР « Беркут» ГУ МВС України в м. Києві, затвердженого наказом МВС України № 636 від 31.08.1999 року в якому закріплені його функціональні обов’язки як міліціонера – водія.

Являючись посадовою особою – представником влади, в чиї посадові обов’язки згідно ст. 2 Закону України « Про міліцію» входило, в тому числі, забезпечення особистої безпеки громадян, а також захист їх прав, свобод і законних інтересів, Годунок Я. М. скоїв розбійний напад, перевищив владу і свої посадові повноваження, а також порушив недоторканість житла громадян за наступних обставин.

Так, Годунок Я. М., 29 червня 2000 року, вирішив перевищити надану йому владу і посадові повноваження і за попереднім зговором з двома невстановленими слідством особами незаконно проникнути в житло громадян Кармана К. В. і Карман О. Б., — в квартиру № 1 по вул. Генерала Потапова, 1-г, в м. Києві, — для скоєння розбійного нападу. Достовірно знаючи про те, що в квартирі за вказаною адресою можуть знаходитись цінні речі, Годунок Я. М., вступивши в попередній злочинний зговір з двома невстановленими слідством особами, вирішив заволодіти індивідуальним майном громадян, які мешкали у вказаній квартирі.

Реалізуючи свій злочинний умисел на скоєння вищевказаних злочинів, 29 червня 2000 року, приблизно о 16 годині, Годунок Я. М., прибув спільно з двома невстановленими слідством особами, одного з яких називали на ім’я Сергій, до будинку № 1 по вул. Генерала Потапова в м. Києві.

Перевищуючи свої посадові повноваження та виходячи за межі наданих йому Законом України « Про міліцію» прав і повноважень, порушуючи недоторканість житла громадян, яка гарантована ст. 30 Конституції України, перебуваючи не при виконанні службових обов’язків, разом з невстановленою особою по імені Сергій, Годунок Я. М. проник в квартиру № 1 по вул. Генерала Потапова, 1-г, в м. Києві. Ще одна невстановлена слідством особа залишилась знаходитись біля вказаного будинку та спостерігати за навколишньою обстановкою, щоб в разі виникнення небезпеки бути застигнутими на місці скоєння злочину, попередити останніх.

При цьому Годунок Я. М. та невстановлена слідством особа на ім’я Сергій, скориставшись тим, що з квартири № 1 даного будинку виходили громадяни, незаконно проникли в дану квартиру, де Годунок Я. М., продовжуючи перевищувати свої посадові повноваження, наніс удар коліном в пах гр-ну Карману К. В., який знаходився в коридорі квартири та ще один удар коліном в праве стегно, спричинивши останньому біль. Продовжуючи свої злочинні дії, Годунок Я. М. обхопив лівою рукою Кармана К. В. за шию та став давити його до низу. При цьому Годунок Я. М., погрожуючи Карману К. В., приклав йому до скроні газовий пістолет, який тримав в правій руці.

Коли з балкона квартири на крик Кармана К. В. прибігли Карман О. Б. і Руденко А. Ю., то Годунок Я. М. також став погрожувати останнім пістолетом, який вони сприйняли як справжню вогнепальну зброю. При цьому він наказав Карману К. В., Карман О. Б. і Руденко А. Ю. сісти на ліжко у великій кімнаті квартири та не здійснювати опору.

Сприймаючи погрози Годунка Я. М. як реальну погрозу своєму життю та здоров’ю, Карман О. Б., Карман К. В. та Руденко А. Ю. виконали його вимогу. Намагаючись довести до кінця свій злочинний умисел, спрямований на скоєння вищевказаних злочинів, та позбавити можливості Кармана К. В. чинити опір, Годунок Я. М. надів наручники Карману К. В.

Потім Годунок представився працівником міліції та пред’явив своє службове посвідчення і став вимагати від гр-ки Карман О. Б. видачі наркотиків, які нібито знаходились в квартирі. Після того, як остання відповіла, що в квартирі наркотиків немає, Годунок Я. М., з метою виявлення цінностей та грошей для подальшого заволодіння ними, став проводити незаконний обшук квартири, а Карман О. Б. і Руденко А. Ю. наказав зайти у ванну кімнату та переодягтись, начебто для того, щоб потім їхати в райуправління міліції, при цьому образивши їх.

Боючись застосування насильства зі сторони Годунка Я. М., Карман О. Б. і Руденко А. Ю. прослідували у ванну кімнату, де Годунок Я. М. заблокував двері ванної кімнати табуреткою, щоб останні не мали можливості вийти та чинити опір. Карман К. В. в цей час також був позбавлений можливості чинити будь-який опір, оскільки знаходився у великій кімнаті квартири в наручниках, крім того є інвалідом 1-ї групи, що усвідомлював Годунок Я. М. У вказаний час невстановлена слідством особа на ім’я Сергій також став оглядати квартиру, а Годунок Я. М. став вимагати від Карман О. Б., щоб остання передала йому гроші начебто для того, щоб він не доставляв її в міліцію. Боячись та реально сприймаючи наявність в Годунка Я. М. газового пістолета, як вогнепальної зброї, Карман О. Б. запропонувала Годунку Я. М. гроші в сумі 300 гривень. Однак Годунок Я. М. відповів, що така сума його не задовольняє і продовжуючи свої злочинні дії став вимагати від Карман О. Б. передачі йому 1000 доларів США. Боячись за своє життя та здоров’я, а також за життя та здоров’я свого сина-інваліда Кармана К. В. та своєї знайомої Руденко А. Ю., Карман О. Б. погодилась видати зазначену суму.

Після цього, Годунок Я. М. випустив з ванної кімнати квартири лише Карман О. Б., після чого остання по телефону подзвонила до своїх знайомих Заєць М. С. і Молчанової Н. І., в яких під наглядом Годунка Я. М., вийшовши в коридор, позичила відповідно 400 та 500 доларів США, які передала Годунку Я. М.

Після в дану квартиру зайшла невстановлена слідством особа, яка до цього знаходилась біля будинку і спостерігала за навколишньою обстановкою, та повідомила Годунку Я. М. та невстановленій слідством особі на ім’я Сергій, що їм пора залишити дану квартиру. Виходячи з даної квартири, Годунок Я. М. відкрито викрав мобільний телефон « Соні», який належить гр-ці Карман О. Б. Після уходу Годунка та двох невстановлених слідством осіб, Карман О. Б. оглянувши квартиру також виявила відсутність в одній з кімнат грошей в сумі 300 гривень та газового балончика.

В результаті розбійного нападу Годунок Я. М. та двоє невстановлених слідством осіб з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, заволоділи наступним індивідуальним майном гр-ки Карман О. Б., а саме:

— грошима в сумі 300 гривень;

— грошима в сумі 900 доларів США, що згідно курсу іноземних валют за станом на  2000 року, з розрахунку 5 гривень 50 копійок за 1 долар США, складає 4950 гривень;

— газовим балончиком ціною 10 гривень;

— мобільним телефоном « Соні» з чіпом та чохлом, загальною ціною 760 гривень,-

Всього майном на загальну суму 6020 гривень, завдавши потерпілій значну матеріальну шкоду.

З викраденим майном Годунок Я. М. та двоє невстановлених слідством осіб з місця скоєння злочину зникли.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості підсудного Годунок Я. М. по суті пред’явленого йому обвинувачення винним себе не визнав по ст. 142 ч.3 КК України, по ст. ст. 166 ч2., 130 КК України визнав винним себе повністю, щиро розкаявся і показав, що 29 червня 2000 року, що приблизно в обід ( десь біля 13 годин) йому зателефонував додому наглядно знайомий на ім’я Олександр і пояснив, що його сестра Альона викрала з дому гроші і поїхала купувати наркотики.

Саша пояснив, що найбільш вірогідно, що вона поїхала купляти до свого знайомого Костянтина, який колись «підсадив» її на наркотики. Олександр попросив поїхати разом з ним до кафе «Альонушка». В цей час він збирався на роботу по охороні громадського порядку в печерській Лаврі, де йому потрібно було бути десь з годину. Через деякий час він приїхав до кафе «Альонушка» і зустрів там Мішкевич Олександра. Зі слів Годунка останній пояснив, що скоро повинен приїхати його брат (працівник СБУ), якого звали Сергій, а сестра нібито пішла до Костянтина. Олександр йому також пояснив, що до цього сестра деякий час знаходилась вдома ( під «домашнім арештом») і її не випускали на вулицю, щоб вона не приймала наркотики. Саша сказав, що оскільки на вказаній квартирі знаходиться притон наркоманів, то сестра може від передозування померти.

Через кілька хвилин приїхав Сашин брат і представився працівником СБУ. Останній також розповів, де знадиться квартира в якій знаходиться Альоша і він разом з хлопцем, який представився працівником СБУ, пішли за вказаною адресою, а Олександр залишився в кафе. Зі слів Годунка, він згідно закону України «Про міліцію» був зобов’язаний відреагувати на звернення Олександра, а також володіючи інформацією про те, що у вказаній квартирі дійсно торгують наркотиками (зі слів Саші та його брата), вони підійшли до дверей вказаної квартири, та стали чекати, поки відчиняться двері. Коли через деякий час відчинились двері і з квартири вийшла Альона, якій відчинив двері Карман Костянтин, то він і Сергій достали свої посвідчення і представились працівниками міліції і ввійшли в квартиру. Так як їм ніхто не перешкоджав і їх пустили до квартири, то вони назвали причину свого візиту про те, що нібито поступила інформація, що у вказаній квартирі продаються наркотики і скоюються злочини і життю і здоров’ю Альони загрожує небезпека. Вони пред’явили свої посвідчення і назвали свої посади і прізвища. Він запитав, хто господар квартири і попросив всіх зайти у велику кімнату.

Двом жінкам, які вийшли з балкона, вони з братом Сергія також представились і показали свої посвідчення, повторивши їм причину їхнього приходу. В цей час хлопець який був з ними, оглянув квартиру на предмет наявності інших людей. Потім він запитав в Альони, чи все з нею гаразд і чи не загрожує її життю і здоров’ю небезпека, на що вона відповіла, що ні і з нею все нормально. Хлопець, який знаходився з ним попросив її показати гроші, які вона нібито викрала в батьків. Так як грошей в неї не виявилося і він спитав, де вони поділись, на що Альона відповіла, що вона придбала наркотики, після чого достала із сумочки шприц з рідиною коричневого кольору. Сергій запитав, в кого вона придбала наркотики, на що Альона відповіла, що в Кармана Костянтина і гроші знаходяться в нього. Після чого на прохання хлопця, який був присутній з ним, Костянтин дістав з кишені штанів гроші в сумі 120 чи 130 гривень і сказав, що він дійсно продав ці наркотики.

Карман О.Б. і Руденко, які були присутні в квартирі, стали повністю все заперечувати. В цей час хлопець, який знаходився з ним разом з Альоною, вийшов з квартири і повів її в кафе до брага Олександра, а він залишився в квартирі сам. Тоді Карман О.Б. і Руденко стали бігати по квартирі (одна побігла в сторону кухні, а інша на балкон). Він подумав, що вони можуть знищити які-небудь  докази, якщо вони є, і попросив їх, щоб вони сіли у великій кімнаті на ліжко і знаходились там. Потім він став оглядати квартиру. В цей час Карман О.Б. схопила шприц, який лежав на гладильній дошці і вилила його на підлогу.

Він попросив Карман і Руденко пройти у ванну кімнату і там одягнутись, для того, щоб потім проїхати з ним в райуправління міліції. Карман О.Б. і Руденко пішли у ванну, а Костянтин залишився сидіти на дивані у великій кімнаті. В цей час повернувся хлопець, який відводив Альону, і він пояснив йому, що запізнюється на роботу. Останній сказав, що з хвилини на хвилину повинні приїхати ще його колеги. Через кілька хвилин дійсно прийшов ще якийсь хлопець. Він пояснив, що запізнюється на роботу і йому потрібно ще отримати зброю, вийшов з квартири і поїхав на роботу. З квартири він нічого не взяв.

Згодом, коли він приїхав на роботу, то повідомив своєму керівнику Базалуку О.К. усно про вказані події, а ввечері написав рапорт. В подальшому він дізнався від Олександра (брата Альони), що вони винесли з квартири мобільний телефон (який з його слів їм дала Карман О.Б.) та гроші в сумі 900 доларів США, які зі слів Олександра і Карман О.Б., дала їм на лікування Альона. Він сказав Олександру, що той скоїв злочин і посварився з ним сказавши, щоб той повідомив про це в райвідділ. Про це він також повідомив Столбову, заступнику командира полку — ПМШР «Беркут», сказавши, що також був присутній у вказаній квартирі однак нічого не брав. Також Годунок пояснив, що, на його думку, потерпіла Карман О.Б. вказує на нього як на особу, яка забрала у неї гроші, в зв’язку з тим, що коли він з нею вперше побачився у неї в квартирі 29.06.2000року. то лише наполягав на тому, щоб її доставили в райвідділ міліції і можливо вона таким чином мстить йому.

Незважаючи на те, що Годунок Я.М. визнав свою вину частково в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.142 ч.3, 166 ч.2, 130 КК України, його вина в інкримінованих йому злочинах повністю підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, а також:

— показами потерпілої Карман О.Б., яка суду показала, що 29 червня 2000 року, приблизно в 16 годин, по місцю свого мешкання, в кв. 1 по вул. Г.Потапова, 1-г в м.Києві, коли вона з своєю кумою Руденко А.Ю. займалися на балконі ремонтом, то в двері хтось подзвонив і її син Карман К.В. відкрив двері. Коли їй стало відомо, що син впустив в квартиру свою знайому Мішкевич Олену, то наказала йому не впускати її в квартиру, після чого вона почула, що вхідні двері знову відкрились і хтось зайшов в квартиру. Коли вона разом з Руденко А.Ю. зайшли з балкону в кімнату, то побачила там раніше незнайомого хлопця, як їй стало відомо це був Годунок Я.М., якій тримав у руці предмет, схожий на пістолет, який вона сприйняла як реальну погрозу своєму життю.

Годунок Я.М. вдарив по стегну її сина і коли той впав на коліна, то приставив ствол до скроні сина. Останній представившись працівником міліції, пред’явив якусь обгортку, роздивитись яку вона не встигла. Годунок Я.М. наказав їм сісти на ліжко і залишатись всім на своїх місцях та не здійснювати опір. Вона виконала його вимогу. Після чого  Годнок Я.М. став вимагати від неї відачі наркотиків при цьому розмахуючи предметом, схожим на пістолет і погрожуючи, що буде стріляти по них якщо вони будуть кричати чи чинити опір. Коли вона відповіла йому, що наркотиків у неї немає, то останній почав оглядати кімнату, шукаючи щось по шафах і тумбочках.

Не знайшовши наркотиків в її квартирі, він наказав їй і РуденкоА.Ю. зайти у ванну кімнату та одягатись для того, щоб доставити її в міліцію. Після цього вона зайшла разом з Руденко А.Ю. у ванну кімнату, звідки почула, що в квартиру ще хтось увійшов. Двері ванної кімнати Годунок Я.М. підпер табуреткою. Коли вона знаходилась у ванній кімнаті, то Годунок Я.М. став вимагати від неї гроші, щоб не доставляти її в міліцію. Переживаючи за своє життя і здоров’я, вона поголилась віддати Годунку Я.М. гроші в сумі 300 гривень. Дана сума Годунка Я.М. не задовольнила і він назвав суму 1000 доларів СІІІА, з якою вона погодилась.

Після цього, Годунок Я.М. випустив її з ванної кімнати, вона побачила, що в її квартирі дійсно знаходився незнайомий їй хлопець. Годунку Я.М. вона пояснила, що такої суми грошей у неї дома не мас і їй необхідно зателефонувати сусідкам. Годунок Я.М. їй це дозволив, але попередив щоб вона не казала по телефону нічого зайвого. Спочатку вона зателефонувала до сусідки: Заіць М.С., у якої попросила в борг 400 доларів США. Після того як Заіць М.С. принесла їй вказані гроші, то вона зателефонувала до своєї знайомої Молчанової Н.І., яку попросила повернути їй 500 доларів США.  Перед тим як Молчанова Н.І. принесла їй вказані гроші, то до неї в квартиру прийшов незнайомий хлопепь, який сказав Годунку Я.М. та іншому хлопцю, що вже пора йти з квартири і перераховувати гроші. Заволодівши грошима в сумі 900 доларів США, шо згідно курсу з розрахунку 5 гривень 50 копійок за 1 долар США складас 4950 гривень, Годунок Я.М. та двоє незнайомих хлопців пішли з її квартири. При цьому Годунок Я.М. забрав у неї мобільний телефон “Соні” СМВ-Х 2000, з чохлом та з чіпом, загальною ціною 760 гривень, який мав абонементний № 8-067-7144067.

Після уходу Годунка Я.М. і двох незнайомих хлопців вона також виявила відсутність грошей в сумі 300 гривень і газового балончика, ціною 10 гривень, а всього майна у неї було викрадено на загальну суму 6020 гривень, що є для неї значною матеріальною шкодою.

5 серпня 2000 року, вона, перебуваючи в кабінеті № 304 Ленінградського  РУ ГУМВС України в м.Києві, побачила чохол до мобільного телефону “Соні” СМВ-Х 2000, який був у неї украдений Годунком Я.М. 29 червня 2000 року, приблизно в 16 годині, по місцю її проживання, з кв.1 по вул.Г.Потапова, 1-Г в м.Києві, з погрозою предметом, схожим на пістолет. Даний чохол був їй повернутий піл розписку. Крім того, в даний час батьками підсудного їй було відшкодовано матеріальні збитки в сумі 900 доларів США та повернуто 300 грн.

— протоколом відтворення обстановки і обставин події від 29.08.2001 року, згідно якого потерпіла Карман О.Б. повністю підтвердила свої вищевказані докази, а також за місцем свого проживання в квартирі № 1 по вул.Генерала Потапова, 1-Г, в м.Києві показала, як саме та за яких обставин Годунок Я.М. скоїв злочини, що йому інкримінуються, в тому числі забрав в неї гроші і мобільний телефон.

Том 3. а.с. 132-133

— протоколом допиту потерпілого Карман К.В., який був оголошений в судовому засіданні, оскільки з останього в судове засідання визнана судом поважною.

Так Карман К.В. показав, що 29 червня 2000 року приблизно в 16 годин його мати Карман О.Б, та її знайома Руденко А.Ю. займалися ремонтом на балконі квартири№1 по вул.Г.Потапова,1-Г в м.Києві. В цей час в двері  квартири хтось подзвонив і він відкрив вхідні двері. В квартиру зайшла його знайома Мішкевич Олена, яка хотіла, щоб він допоміг їй придбати наркотики. Він відповів останній, що наркотики вже не вживає та допомогти їй в цьому не зможе.

Побачивши хто прийшов до них додому, його мати Карман ОБ. наказала йому не впускати Мішкевич Олену в квартиру. Він відкрив вхідні двері квартири, і в цей час в його квартиру проникли двоє незнайомих йому чоловіків, одним з яких, як йому пізніше стало відомо, був Годунок Я.М. Потім Годунок Я.М. наказав йому зайти в кімнату, тримаючи при цьому в руці предмет, схожий на пістолет. Сприймаючи даний предмет, як реальну загрозу своєму життю та здоров’ю, він виконав вимогу Годунка. Інший незнайомий йому хлопець в цей час вийшов з квартири разом з Мішкевич Оленою. Коли з балкону зайшли його мати Карман О.Б. та Руденко А.Ю., то Годунок наказав їм сісти на ліжко і не чинити опору. Дану вимогу Карман О.Б. та Руденко А.Ю. виконали. Потім Годунок Я.М. представивсяпрацівником міліції та показав якусь обгортку.

Після чого, звинувачуючи Карман О.Б. в торгівлі наркотиками, став вимагати видачі наркотиків. Карман О.Б. розповіла, що наркотиків у неї немає, після чого Годунок став проводити огляд їхньої квартири. Через деякий час Годунок сказав, що буде доставляти Карман О.Б. в міліцію та наказав їй йти у ванну кімнату одягатися, куди також відправив Руденко А.Ю. Коли його мати і  Руденко А.Ю. зайшли у ванну кімнату, то у квартиру зайшов той хлопець, який виводив з квартири Мішкевич Олену, та продовжив огляд квартири. Син просив не доставляти його матір в міліцію, Годунок Я.М. почав вимагати від неї гроші.

Його мати Карман О.Б. погодилась та сказала, що в неї є 300 гривень. Але Годунка Я.М. ця сума не задовольнила і він став вимагати 1000 доларів США. Мати погодилась видати Годунку дані гроші. Тоді Годунок Я.М. випустив її з ванної кімнати. Коли Карман О.Б. сказала, що таких грошей у неї немає і їй потрібно зателефонувати сусідам, то Годунок Я.М. позволив їй зателефонувати до сусідів, але попередив, щоб вона нічого зайвого нікому не говорила. Після того Карман О.Б. зателефонувала до сусідки Заєць М.С., яка принесла в борг 400 доларів США. Потім Карман О.Б. зателефонувала знайомій Молчановій П.І., яку попросила принести борг 500 доларів США. Після цього до них в квартиру зайшов якийсь хлопець, який сказав Годунку Я.М. та іншому хлопцю, що вже пора залишати дану квартиру. Після того як Молчанова принесла гроші, то Годунок Я.М. та двоє незнайомих йому хлопців пішли з їхньої квартирин. Після уходу останніх йому стало відомо, що Годуно забрав з собою мобільний телефон “Соні” СМВ-Х 2000 з чохлом та чіпом, а також були викрадені гроші в сумі 300 гривень і газовий балончик.

Том 1, а.с. 56-59

— протоколом допиту потерпілого Кармана К.В. під час додаткового розслідування, який дав аналогічні покази і, крім того, частково уточнив їх,   вказавши, що коли Годунок Я.М. увірвався в квартиру з пістолетом в руці, то він вдарив його коліном в пах і коли він від болі став присідати, Годунок Я.М. вдарив його коліном в праве стегно. Після чого, одразу ж Годунок схопив його за шию правою рукою і став давити вниз. Присідаючи вій вдарився головою об стіну. Ствол пістолета Годунок приставив йому до скроні і він відчув, що пістолет металічний і холодний на дотик. Він подумав, що пістолет справжній. І після чого Годунок одів йому на руки наручники і посадив його на ліжко у великій кімнаті.

— протоколом відтворення обстановки події від 29.08.2001 року, згідно якого потерпілий Карман К.В. повністю підтвердив свої вищевказані покази, а також за місцем свого проживання в квартирі №1 по вул.Генерала Потапова, 1-Г, в м.Києві, з участю статиста показав, як саме та за яких обставин Годунок Я.М. вчинив злочини, що йому інкримінуються в тому числі забрав гроші і мобільний телефон.

Том 3 а.с. 153-154

— показами потерпілої Руденко А. Ю., яка під час судового слідства  суду показала, що 29 червня 2000р. біля обіду вона знаходилась за місцем проживання своєї хрещеної Карман Олени Борисівни по вул. Генерала Потапова,  1-Г кв.1 і допомагала останній красити рами вікон на балконі. В квартирі крім них Карман .О. Б. також знаходився її син  Карман Костянтин, який є інвалідом 1-ї групи. Через деякий час після того, як вони стали красити вікна, вона почула, що хтось подзвонив у двері і Карман Костянтин відчинив двері та когось впустив в квартиру.

Карман О.Б. запитала: «Хто там» і вийшла до нього. Костянтин відповів, що це Олена, на що Карман О. Б. відповіла, щоб він гнав її з квартири. Потім знову почувся звук дверей, які відчинялись, і крик Костянтина : «Мама !» Карман О.Б. побігла в коридор на крик, а вона побігла за нею. Вибігши в коридор вона побачила, що Костянтин напівсидів на колінах, а молодий хлопець, яким виявився Годунок Ярослав, тримав його, однією рукою обхопивши за шию (лівою), а в правій руці він тримав пістолет, який приклав Костянтину до скроні.

Костянтин був переляканий, а Годунок крикнув їй і Карман О.Б., щоб вони зайшли в кімнату, що вони і зробили. Годунок став надівати наручники на Костянтина і також запитував, де знаходяться в квартирі наркотики. Альони в квартирі вже не було. Який саме був пістолет в Годунка вона не знає, так  як не розбирається в цьому, але він був з металу темного кольору.

Потім Годунок посадив Костянтина на диван, а їм сказав сісти на ліжко в кімнаті.  Потім в квартиру зайшов ще один хлопець, з темним волоссям, який був одітий в зелений піджак. Вона сказала цьому хлопцю, що обурена поведінкою Годунка і що останній собі взагалі думає, на що вказаний хлопець в зеленому піджаку  нічого не відповів, а лише показав пальцем на Годунка, даючи їй зрозуміти щоб вона із питаннями зверталась до самого Годунка. Годунок бігав по квартирі, заглядав кругом, відчиняв дверцята меблів та шафи, казав, щоб видали наркотики. Карман О.Б. відповіла, що ніяких наркотиків в квартирі немає. Тоді  Годунок став ходити по квартирі з пістолетом, який тримав в руці,  наказував всім знаходитись на своїх місцях. Коли Карман О.Б. хотіла піднятись, то Годунок штовхнув її і вона впала на ліжко. Вона (Руденко) зробила йому зауваження, на що він у відповідь обізвав її. На запитання Карман О.Б. Годунок представився працівником міліції і мельком  пред’явив якесь посвідчення, розглядіти яке вона не встигла. Після чого вони всі стояли на своїх місцях і не рухались, а Годунок швидко ходив по квартирі, заходив у ванну, на кухню і шукав наркотики. При цьому він відчиняв дверцята меблів, в спальні  перевертав постільну білизну, піднімав матраси.

Карман О.Б. казала Годунку, що її син вже давно наркотики не приймає і в квартирі наркотиків немає, на що Годунок відповів, що в такому разі повезе їх у райвідділ. Годунок сказав, щоб вона і Карман О.Б. йшли у ванну кімнату переодягатись. Вона взяла свій одяг і з Карман О.Б. зайшла у ванну кімнату,  де стали переодягатись. Коли вони зайшли у ванну, то Годунок підпер двері ванної кімнати табуретками і вони не могли їх відчинити. Знаходячись у ванній кімнаті вона почула, що плаче Костянтин, однак вийти з ванної вони не могли, так як двері не відчинялись, бо були підперті табуретками. В цей час було чути, що відчинились вхідні двері і в квартиру зайшов ще хтось, з ким Годунок розмовляв. Потім до дверей прийшов Годунок і став вимагати гроші. Він казав Карман О.Б., щоб та дала йому гроші. Остання відповіла, що в неї грошей немає і йому немає за що давати гроші.

Карман О.Б. попросила випустити їх з ванної і запитувала, скільки давати йому грошей. Вона сказала, що в неї є 300 гривень. Годунок сказав, що цього мало і знову став ходити по квартирі, переговорюючись ще з кимсь. Вони попросили відкрити двері. Потім Карман О.Б. знову позвала Годунка до дверей і запитала, скільки йому давати грошей. Годунок сказав, щоб Карман О.Б. давала йому 1000 доларів. Вона погодилась. Після чого, Годунок випустив Карман О.Б. з ванної кімнати, а їй сказав сидіти далі у ванній кімнаті обізвавши її при цьому. Вона чула, що Карман О.Б. казала Годунку, що їй треба подзвонити до сусідів, щоб позичити в них гроші. Годунок сказав Карман О.Б. не виходити з квартири щоб вона дзвонила по телефону. Весь подальший час вона знаходилась у ванній кімнаті і чула, що Карман О.Б. комусь телефонувала, хтось заходив і виходив з квартири.

Коли її з ванної випустила Карман О.Б. (це було приблизно через хвилин 20 після того, як вийшла з ванної вона), то в квартирі вже нікого не було.  Карман розповіла їй, що телефонувала спочатку  до однієї сусідки, а потім до іншої і позичила в них у одноієї 500, а в іншої 400 доларів США, які передала Годунку. Також зі слів Карман О.Б. їй стало відомо, що Годунок крім 900 доларів США забрав також 300 гривень і мобільний телефон. Потім Карман О.Б. викликала міліцію.

— протоколом відтворення обстановки і обставин події від 29.08.2001 року, згідно якого  потерпіла Руденко А.Ю. повністю підтвердила свої вищевказані покази, а також за місцем скоєння злочинів в квартирі №1 по вул. Генерала Потапова, 1-Г, в м.Києві показала,  як саме та за яких обставин Годунок Я.М. скоїв злочини, що йому інкримінуються.

Том 3, а.с. 143-144

— показами свідка Заіць М.С., яка суду пояснила, що 29 червня 2000 року, приблизно в 17 годин, до неї додому зателефонувала сусідка Карман О.Б., яка схвильованим голосом попросила в борг 500 доларів США, які їй були потрібні терміново. Оскільки у неї було всього 400 доларів США, то Карман О.Б. погодилась і надану суму. Коли вона прийшла до Карман О.Б. в квартиру №1 по вул.Г.Потапова. 1-Г в М.Києві, то вхідні двері даної квартири були відкриті та біля вхідних дверей її чекала Карман О.Б. з незнайомим їй хлопцем. Вона разом з Карман О.Б. увійшла в квартиру, де остання перерахувала гроші. При цьому остання була чимось схвильована та перелякана, тому відразу ж не пояснювала, чому їй стали потрібні гроші. Після цього вона пішла додому;

— показами свідка Молчанової Н.І., яка показала, що в кінці 1999 року її знайома Карман О.Б. залишила їй на зберігання 500 доларів США. 29 червня 2000 року, приблизно в 17 годин, до неї додому зателефонувала Карман О.Б., яка попросила терміново принести їй 500 доларів США, які вона давала на зберігання. При цьому Карман О.Б пояснила, що не може прийти сама, оскільки в неї вдома знаходяться якісь люди. Коли вона принесла Карман О.Б. вказані гроші, то вхідні двері кв.1 по вул. Г.Потапова, 1-Г в м.Києві, в якій мешкає остання, відкрилися. В загальний коридор вийшла Карман О.Б. з якимось хлопцем. Карман О.Б. була чимось схвильована. Після того як вона віддала останній гроші, то пішла додому, не з’ясовуючи у Карман О.Б., навіщо тій так терміново потрібні були гроші.

— показами свідка Підлісного С.П., який пояснив, що з липня 2000 року він приїхав в м.Київ з метою пошуку роботи та зупинився по місцю мешкання свою дядька Годунка М.М., в кв.202 по вул. Симиренка, 7-А, в м.Києві. На дану квартиру також приходив його двоюрідний брат Годунок Я.М. 6 липня 2000 року, приблизно в 18 годин, в кв.202 по вул. Симнренка. 7-А в м.Києві, пришили працівники міліції, які повідомили йому про те, що Годунок Я.М. затриманий з підозрою в  скоєнні  злочину, та при поверхневому огляді квартири виявили:
— предмет, схожий на пістолет з написом “VALTRO 85 Комбат” з магазином та двома набоями до нього;
— футляр до мобільного телефону.

Працівникам міліції він пояснив, що дані речі належать Годунку Я.М. та джерело їх придбання йому не відомо. В присутності понятих вищевказані речі у нього були вилучені, про що був складений протокол вилучення, зміст якого він засвідчив своїм підписом.

— показами свідка Піхур Н.В., яка суду показала, що вона була знайома з Годунком Я.М. з початку квітня 2000 року та підтримувала з ним дружні стосунки до 2 липня 2000 року, їй було відомо, що у Годунка Я.М. був мобільній телефон, по якому він їй телефонував рідко. Останній раз Годунок Я.М. телефонував до неї по місцю мешкання на її абонементний номер 472-80-11. 1 липня 2000 року, приблизно в 0 годин 30 хвилин, Годунок Я.М. зробив декілька телефонних дзвінків тривалістю по декілька секунд, після чого до неї більше не телефонував.
Крім показів потерпілих та свідків вина Годунка Я.М. також підтверджується іншими зібраними по справі доказами :

— протоколом виявлення та огляду від 7 липня 2000 року, згідно якого в приміщенні магазину «Планета розваг», розташованого по пр-ту 40-річчя Жовтня. 17 в м.Києві, у гр-на Хурсіна К.С. був вилучений мобільний телефон «Соні» СМВ-Х 2000. Як пояснив Хурсін К.С. даний мобільний телефон в магазині «Планета розваг» залишив його знайомий на ім’я Ярик. Прізвище якого, як йому стало пізніше відомо, Годунок Я.М.

Том 1. а.с. 37

— протоколом пред’явлення для впізнання від 5 серпня 2000 року, згідно якого потерпіла Карман О.Б. серед проявлених їй для впізнання трьох мобільних тефонів, впізнала мобільний телефон «Соні» СМВ-Х 2000, який належить їй та був у неї викрадений Годунком Я.М., з кв. 1-Г по вул.Г.Потапова, 1-Г в м.Києві 29 червня 2000року, приблизно в 16 годин.

Том 1. а.с. 49

— списком телефонних дзвінків, зроблених з мобільного телефони «SONY» СМВ-Х 2000
8-067-7144067, згідно якого з вказаного абонента були зроблені телефонні дзвінки на абонент
472-80-11. 1 липня 2000 року в 0 юдин 36 хвилин — 1 дзвінок та в 0 годин 37 хвилин — 2 дзвінка.

Том 1, а.с. 38-40

— протоколом огляду та вилучення від 6 жовтня 2000 року, згідно якого в кв.202 по Симиренко, 7-А в и.Києві в гр-на Підлісною С.П. були вилучені :
— пістолет з написом «VALTRO 85 Комбат»  з магазином та з 2-ма набоями до нього;
— чохол до мобільного телефона.
Як пояснив Підлісний С.П. дані речі належать його двоюрідному брату Годунку Я.М.

Том 1. а.с.32-35

— висновком балістичної експертизи № 335 від 29 липня 2000 року, згідно якої вилучено з кв.202 по вул. Симиренко, 7-А, в м.Києві та подані на дослідження : предмет, схожий на пістолет,  являється 9мм газовим пістолетом «Valtro 85 Комбат» № А12924, виробництва Італії, який відноситься до газової зброї та призначений для стрільби газовими 9 мм пістолетними патронами; два патрона являються 9 мм газовими пістолетними патронами та відносяться до припасів для газової зброї.

-протоколом пред’явлення для впізнання від 7 липня 2000 року, згідно якого потерпіла Карман О.Б. серед пред’явлених їй для впізнання громадян впізнала Годунка Я.М. який 29 червня 2000 року, приблизно в 16 годин, проник по місцю її мешкання, в кв.1 по вул.Г.Потапова, в м. Києві, та погрожуючи предметом, схожим на пістолет, заволодів її індивідуальним майном.

Том 1. а.с. 89

— протоколом пред’явлення фотознімків для впізнання від 20 вересня 2000 року, згідно якого потерпілий Карман К.В. серед пред’явлених йому для впізнання фотознімків із зображенням чоловіків, впізнав Годунка Я.М., який 20 червня 2000 року приблизно в 16 годин, проник по місцю його мешкання, в кв.1 по вул.Г.Поталова, 1-Г в м.Києві, та погрожуючи предметом, схожим на пістолет, заволодів індивідуальним майном Карман О.Б.

Том 1. а.с. 60

Невизнання своєї вини підсудним Годунком Я.М. в скоєнні злочину по ст. 142 ч.3 КК України, суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Органами попереднього слідства дії Годунка Я.М. кваліфіковані правильно: по ст. 166 ч.2 КК України в редакції 1960р., оскільки він своїми умисними діями вчинив зловживання владою та службовим становищем; по ст. 130 КК України в редакції 1960р., оскільки він провів в квартирі Карман О.Б. незаконний обшук, порушуючи при цьому недоторканість житла та по ст. ии2 ч.3 КК України редакції 1960р., так як він здійснив розбійний напад  з проникненням в житло.

При обранні міри покарання підсудному Годунку Я.М. суд враховує, характер та ступінь спільної небезпечності вчинених ним злочинів, відношення підсудного до скоєного, його позитивні характеристики з місць роботи, навчання, ті обставини, що він має на утриманні батьків-пенсіонерів, які є інвалідами 1 та 2 гр., в повному обсязі відшкодовано матеріальні збитки  потерпілій Карман О.Б.

Обставиною, що пом’якшує відповідальність підсудного Годунка Я.М., є добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди, щире каяття.

Обставинами, обтяжуючими відповідальність підсудного Годунка Я.М. є вчинення злочину з корисливих мотивів відносно осіб, які перебувають в безпорадному стані.

З врахуванням всіх обставин справи, для досягнення мети покарання. суд вважає за необхідне Призначити підсудному Годунку Я.М. покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 44 КК України, призначивши покарання нижче від найнижчої межі, оскільки існує ряд виключених обставин, таких, як те, що батьки Годунка Я.М. є інвалідами, тяжко хворіють і перебувають повністю на його утриманні, підсудний позитивно характеризується та щиро розкаявся у вчиненому, із позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням   організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’яків і на підставі ст. 75 КК України, з врахуванням особи підсудного, його характеристики та тієї обставини, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, суд прийняв за необхідне звільнити його від відбування покарання, встановивши йому випробувальний термін.

Керуючись  ст.ст. 323, 324 КК України, суд —

З   А   С   У   Д   И   В   :

ГОДУНКА Ярослава Миколайовича визнати винним в скоєнні злочинів, передбачених ст 130, 166 ч.2,142 ч.З КК України в   редакції 1960р. і призначити йому покарання:

■ по ст. 166 ч.2 КК України у вигляді 4(чотирьох)років позбавлення волі;

■ по ст. 130 КК України у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі;

■ по ст. 142 ч.3 кк України відповідно до ст. 44 кк України призначити покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських о6ов’язків на строк 3(три) роки. На підставі ст. 42 КК України в редакції 1960р. остаточну міру покарання Годунку Я.М. призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і призначити покарання у вигляді 5(п’яти) років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських о6ов’язків.

Відповідно до ст. 75КК України в редакції 2001р. Годунка Я.М. звільнити від відбування покарання, встановивши йому випробувальний термін на строк З (три) роки із позбавленням права обіймати  посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських о6ов’язків.

Згідно з ст. 76 КК України зобов’язати Годунка Я.М. своєчасно та періодично з’являтися для реєстрації в органи по виконанню покарань, без їх згоди та відома не змінювати місця проживання та не виїжджати за межі України.

Міру запобіжною заходу до вступу вироку в законну силу Годунку Я.М. залишити попередню -підписку про невиїзд.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Соні» з   чохлом передати потерпілій Карман О.Б.  Знайдений пістолет «VALTRO 85 Комбат» передати в ЕКО.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва протягом 15 діб з моменту його оголошення.

ГОЛОВУЮЧА:                                            підпис (Бабич Н.Д.)

ПОСТАНОВА

5 серпня 2002р.                                                               Святошинський райсуд м. Києва

в складі: головуючої —                           судді        Бабич Н.Д.
при секретарі                                           Моргун О.П.

розглянувши кримінальну справу в м. Києві за звинуваченням ГОДУНКА Ярослава Миколайовича по ст.ст.130, 166 ч.2, 142 ч.З КК України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 16.05.2002р. Годунка Ярослава Миколайовича по ст. 130,166 ч.2, 142 ч.З КК України засуджено відповідно до ст. 42 КК України до 5 р. позбавлення волі із позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк три роки.

Відповідно до ст. 75 КК України Годунка Я.М. було звільнено від відбуття основного покарання з випробувальним терміном на три роки. Однак, помилково у вироку суду не було зазначено щодо строку відбування додаткового покарання, який згідно з ст. 142 ч.З КК України було призначено на три роки.

Керуючись ст. 409 КПК України, суд, —

ПОСТАНОВИВ:

Строк додаткової міри покарання — позбавлення права займати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій Годунку Ярославу Миколайовичу за вироком Святошинського райсуду м. Києва від 16.05.2002р. встановити 3 (три) роки.

СУДДЯ:                      підпис (Бабич Н.Д.)

Володимир Бойко

https://ord-ua.com/2019/07/10/i-eshe-o-vykormyshah-lucenko-vse-tot-zhe-godunok/

Добавить комментарий

Please log in using one of these methods to post your comment:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

 
%d такие блоггеры, как: