Хроники и Комментарии

Власть, расследования, сатира, фото

«Якщо нормальний депутатський корпус, то він не дасть голові щось хімічити». ІНТЕРВЬЮ

Posted by operkor на 28 декабря, 2020

З очільником Миколаївської міської об’єднаної територіальної громади Олександром Гадяцьким записати інтерв’ю було не складно. У понеділок на вході до міськради голова обіцяє приділити час розмові у четвер, коли встигне краще ознайомитися зі станом справ у громаді. Це дало змогу і журналістам ЧЕСНО провести більше часу в містечку і поспілкуватися з його мешканцями.

Шість років тому Миколаївка сильно постраждала від обстрілів у ході операції зі звільнення Слов’янська від бандитів. Сьогодні тут мирно.
За своєю архітектурою Миколаївка нагадує типове містечко енергетиків при ТЕС. Подібні будиночки і планування вулиць — у сусідній Луганській області, в місті енергетиків Щастя. Вигідно вирізняють Миколаївку два новозбудовані об’єкти компанії «Донбасенерго». Це готель «Зоря» і спортклуб «Енергетик». Для своїх працівників «Донбасенерго» зводить квартали житлового комплексу, а неподалік — нову церкву.

Школярка Таня вчиться у 10-му класі однієї з трьох миколаївських шкіл, два роки тому займалася у Слов’янську кінним спортом. Ще не знає, куди буде вступати, просить її не фотографувати.Дівчина каже, що в Миколаївці її все влаштовує.

«Да вы у других поспрашивайте, может, кого-то что-то не устраивает, а я нормальный человек», — відповідає учениця.

Однолітки Тані, каже вона, проводять дозвілля або біля магазину АТБ, або один в одного вдома.

Коли тепла погода — «тусять» у покинутому міському парку на стадіоні «Авангард». Якщо ганяти м’яча на полі стадіону ще так-сяк можливо, то трибуни й бігова доріжка в жалюгідному стані.

Сам же міський парк нагадує радше зарослий пустир.

Запитуємо, чи не хотіла б вона мати в містечку якийсь облаштований молодіжний простір.

Таня не вагаючись каже, що хотіла б, але відразу додає, що туди б не ходила, бо звикла як є.

На відміну від Тані, пані Ірину в містечку не влаштовує багато що. Ірина працює в місцевій музичній школі, як вона каже, технічкою.

«Это не город, а деревня Мыколаивка. Во-первых, парка нет, детям негде отдыхать. Сейчас все заброшено и заросло амброзией, а все аттракционы порезаны на металл. Посмотрите на эти дороги, а ведь на них выделены деньги. Куда они ушли? Сейчас у нас новый голова — пришел наш товарищ-хозяин. Он навел порядок в Райгороде, мы надеемся, что и здесь наведет», — каже Ірина й додає, що готова здійснювати громадський контроль за діями влади.Ірина розповідає, як за попередньої влади намагалася організувати ремонт дороги у провулку, де живуть літні люди, яким важко ходити по ямах. «Написали письмо к мэру, коллективное. Он пообещал сделать. Проходит время, и мы его спрашиваем: когда будет дорога? А нам отвечают, что еще не было сессии, вопрос не решили. Так в какой же пятилетке вы его решите? Вы нам просто привезите эту асфальтовую крошку — мы ее сами сообща уже закатаем. Ну, надеемся на нового мэра, что он поможет старикам отремонтировать дорогу», — каже Ірина.

Лікар-хірург на пенсії пан Олексій зауважує, що проблемою є те, що місто дуже заросло. За його словами, ніхто давно не чистив старі гілки дерев, які нависають над стежками й дорогами.

Житель Миколаївки Микола Лиманський не має побажань до мера, але вже наперед критикує.

«Просто ще один допався до корита, але раз він із Райгорода, то, може, хоч дорогу звідси до себе додому зробить — і нам буде краще теж».

Працівниці готелю на рецепції нарікають, що містечку бракує аптек у віддалених районах і облаштованого пляжу.

«Я можу їх назвати разів у сто більше, цих проблем», — перше, що каже при зустрічі голова Миколаївської громади Олександр Гадяцький.

— Сформулюйте тоді три найгостріші проблеми у громаді, які ви на сьогодні маєте, і яким шляхом ви їх визначили.

— Перше — люди. Це допомога людям соціально незахищеним, допомога дітям, інвалідам, спортсменам, учням, тим, які потребують сторонньої допомоги — це самий перший пункт. Я скрізь на зустрічах про це казав.

Друга проблема по нашим населеним пунктам — це вода. Ми знаходимося на території, наближеній до центральних водозаборів всієї Донецької і Луганської областей, і самі не маємо якісної води. Проблема сьогодні ця існує, і нею треба займатись.

Ну а третя проблема, яка сьогодні вийшла на перший план, — це коронавірус і збереження здоров’я людей. Тут усе в комплексі: медицина, з реформою медицини, з тими проблемами, які сьогодні існують. Ця проблема посунула на четверте місце благоустрій населених пунктів і комфорт проживання в цих населених пунктах. А благоустрій складається з усього — і з доріг, і з освітлення, і з тротуарів, і з мікрорайонів, і дитячих майданчиків, де вони повинні бути і т. д. Ще має бути обрізка і знесення дерев.

— Так, жителі озвучували таку ситуацію з деревами.

— Сюди ж відносимо і встановлення дорожніх знаків, безпечний рух на території населених пунктів. Маємо недостатнє автобусне сполучення між 15 населеними пунктами громади після об’єднання. От ви пройшлись тільки по Миколаївці, а є маленькі населені пункти — Васютинське, Тихонівка, Юрієвка, Малинівська там, Рай-Олександрівська, де є також невеликі населені пункти, Райгородский старостат, де є села — Селезнівка, Карпівка, про які ми не повинні забувати… Проблем дуже багато. Я прийшов сюди після 25 років роботи селищним головою, в тепер уже тій частині об’єднаної громади, яка раніше називалася Райгородоцькою селищною радою. От я там працював з 1987 року, ще з радянських часів, як мене обрали. У перерві між скликаннями я п’ять років пропрацював першим заступником голови Слов’янської районної державної адміністрації.

— Багато хто, з ким ми спілкувалися на вулицях, пов’язують свої надії, високі очікування від вас якраз із певними відгуками з Райгородка.

— Я не зовсім такий публічний, медійний чоловік. Голова — це господарник, він повинен працювати. Він не повинен займатись політикою.

— Що ж, давайте ближче до праці. Як триває робота над створенням проєкту бюджету?

— Так. Ми зараз займаємося розглядом бюджетних запитів, які направляють відділи, ті об’єкти освіти, комунальні підприємства і так дальше. І ми намічаємо, що ми 22 грудня повинні будемо провести бюджетну сесію.

— Ви якось із громадою радитеся?

— Наступний тиждень у нас буде присвячений розгляду пропозицій по направленню. Тоді вже будемо дивитися, на що в нас хватає коштів, на що не хватає.

У нас з’являться нові потреби в коштах, тому що громада об’єднується і ліквідується Слов’янський район. Ті служби, якими користувались в тому числі мешканці Миколаївської громади, закриваються, і ми повинні будемо не допустити зупинки роботи соцслужб. Соцпрацівникам, які обслуговують людей, знайти місце, щоб не зупинилося обслуговування тої категорії людей, яка цього потребує: це також стосується спортсменів, у яких закривається районна спортивна школа, музична школа.

— Музичну школу ви плануєте не закривати?

— Тут є у нас школа мистецтв і є музична школа. Ми повинні сьогодні перевести людей, які були в районній музичній школі. От в Райгородку була філія музшколи. Люди, які там працюють, не повинні втратити роботу. Так само у нас буде реорганізація штату вже нової об’єднаної міської ради громади.

— А як змінився бюджет, сума бюджету після укрупнення, який розмір на 2021 рік плануєте?

— Розраховуючи з того, що ми мали в різних бюджетах до об’єднання, то ми мали так, грубо кажучи, десь близько 175 мільйонів. Це я округляю, приблизно кажу. У мене є такі амбіційні надії, що ми, може, зможемо і до 200 мільйонів збільшити. Адже райгородоцький бюджет не був бюджетом ОТГ, який передбачає 60% податків на доходи фізичних осіб, а у нас появляться підприємства, кошти яких ми тепер задіємо в дохідній частині загального бюджету. Головне, аби нам коронавірус не дав мінусового ефекту.

— А стосовно дотацій з обласного бюджету, вони передбачені? І на що саме?

— На школи. По всій громаді у нас шість шкіл і шість дитячих садків. Субвенція з держбюджету транзитом іде через область. Ми дійсно розраховуємо, тому що так повинно було бути. Якби повернулися 100% ПДФО, ну, тоді можна було б розмовляти… А забрати 100%, повернути 60%, а потім ще сказати, що ви, мовляв, беріть все на себе — це не по-чесному…

Точно як і податок на транспорт. Колись він ішов у кожну сільську, селищну, міську раду. Кожен, хто проходив техогляд, платив цей податок. І ми кожен рік мали кошти, щоб точно гарантовано робити, наприклад, ямковий ремонт. А потім, ви, мабуть, пам’ятаєте, це було при Азарові, коли сказали: ми цей податок введемо у вартість палива і сформуємо фонди — буде гарно, і ми вам будемо давать кошти. Так от, ні разу не дали.

— Скажіть, скільки відсотків у бюджеті ви передбачаєте на освіту й медицину?

— Я розумію, але так не скажу іще сьогодні. Зрозумійте правильно, що я сьогодні тільки сьомий день на роботі…

Можу сказати одне: на дітях, на соціальній стороні нашої роботи ми економити не будемо. У мене є практика соціальні питання ставити не на останнє місце… Райгородоцька селищна рада, де я відпрацював 25 років, за мене проголосувала на цих виборах 25 жовтня з середнім відсотком — щоб не збрехати, 75%, по-моєму, або 76%. А в тому центральному окрузі, де я проживаю, — 96%.

На другій сесії Миколаївської міськради я презентував програму «Турбота», і депутати її схвалили. Я депутатам чесно назвав суму, виходячи з того, що ми на п’ять тисяч населення в Райгородку виділяли кошти від одного до двох мільйонів гривень. Я їм сказав, що ми повинні будемо в бюджеті 2021 року передбачити на програму «Турбота» від чотирьох до шести мільйонів гривень коштів. Це також — дитячі стипендії відмінникам, спортсменам.

— Який розмір стипендії?

— Ну, я можу назвати той, який був у нас в Райгородку. 700 гривень в місяць для одного учня, рахуйте на дев’ять місяців.

— Непоганий стимул вчитися.

— Так, непоганий. У нас спортсмени, які захищають честь не тільки селищної ради і не тільки району, області. Вони і честь України захищають на міжнародних змаганнях, є переможці — ми їм допомагаємо. Виділяємо стипендії, а інколи, коли вони їдуть на збори на змагання за кордон, ми їм виділяли також кошти.

— Які вже три обіцянки зі своєї програми ви готові починати виконувати?

— Що стосується обіцянок, то на зустрічах я обіцянок не давав, а тільки говорив, що я буду працювати на результат. У мене не було в передвиборчий період перспективного плану розвитку населених пунктів громади. Звісно, можна було написати програму на кшталт Нью-Васюків. Але я ж почув людей. У нас було друге оперативне зібрання і нарада щодо цього центрального парку. Ми провели перше засідання, куди запросили директора Слов’янської ТЕС, запросили менеджера проекту. Сьогодні почали займатись землею і проєктом. Знаєте, з таким занедбаним парком — стидно, при тому що бюджет непоганий. Але все рівно своїх коштів буде недостатньо, потрібно буде звертатися до інвесторів. Проєкт дуже амбітний і коштує достатньо багато.

— Ну зрозуміло. Я там пройшовся, я там парку не знайшов — самі хащі.

— Ми прийшли сьогодні на нараді до того, що у 2012–2013 році якісь перші кроки починали робити. Ми вирішили знайти проект, який був на той час, і розібратися, що з нього виконано. Час минув відтоді, коли зробили документацію. Треба вносити коригування. Ми повинні розчищати ті дерева й чагарники.

— Фіксуємо обіцянку. А що у вашому розумінні означає словосполучення «спроможна громада»?

— Ну, я це розумію, тому що шість років я рахував спроможною громадою свою рідну Райгородську громаду, сьогодні в мене рідна Миколаївська об’єднана громада. Ми нарахували себе спроможними, і ми двигались вперед, виконуючи не все, дійсно, але виконуючи те, що людям потрібно. Це соціальна складова, яка зможе максимально покрити ті потреби людей, які не можуть використати свої можливості для лікування і ще для чогось. Робиться ремонт у приміщенні, де буде територіальний центр соціальної допомоги. Це якісне життя людей у своїй громаді.
Коронавірусний виклик Миколаївській громаді

— Наскільки до другої хвилі коронавірусу готова ОТГ з селами? Є розуміння?

— Друга хвиля давно вже йде. Ми слухали на апаратній нараді головного лікаря центральної районної лікарні. Вона доповідала ситуацію з киснем і ліжками. Настрій лікарів вселяє в мене трошки оптимізму. Ті лікарі, які знаходяться у нас в Райгородській амбулаторії, сімейні врачі — з ними все нормально.

Мене лякає зміна алгоритму роботи швидкої допомоги. У нас територія 37 тисяч гектарів! Між Краматорськом і Красним Лиманом, між Бахмутом і межею з північної сторони Донецької області.

У мене була така думка, щоб сісти на машину і поміряти точно вздовж і впоперек, наскільки розкидана наша громада на 15 населених пунктів. Йде зима, ще попередня влада мала була би з літа розпочати проведення тендерних процедур щодо підприємств, які будуть займатися зимою розчищенням доріг від заметів, їх посипанням. Дороги у нас є з великим відсотком нахилу, і їх там обов’язково треба посипати.

Є проблема автобусного сполучення, тому що доїхати до лікарні, до аптеки, де можна купити ліки, це проблема. Ви сказали на початку нашої бесіди, що в якомусь мікрорайоні Миколаївки нема аптеки. А я скажу, що у нас сьогодні аптек нема в основній масі населених пунктів! А все тому, що закони забороняли робити аптеки менше певної площі, і щоб у цих аптеках були суперєвроремонти і туалети, і багато іншого… а де ми в селі це зробимо? Прийняли закони, що в аптеці тепер має право працювати тільки провізор з вищою освітою, а де ми їх наберем на все?

— Скажіть, а лікарів немає дефіциту? Кваліфікованих кадрів вистачає?

— Не можу сказати повністю, скільки не вистачає, я можу сказати, що така проблема є не тільки у нас.

— Куди госпіталізують хворих на коронавірус з вашої ОТГ?

— В інфекційне відділення нашої лікарні. Підготували іще койки. Сьогодні у нас для хворих на ковід є 52 ліжка. Ми працюємо з головним лікарем для того, щоб запросити спеціалістів. Є проблема, щоб сьогодні зробити розводку кисню, спеціалісти розписані вже ледь не на місяць вперед.

— Це підвищена небезпека все ж — робота з киснем…

— Саме так. Ніби є і концентратори, є і ШВЛ, додатково допомогла «Донбасенерго» коштами на закупку ШВЛ і концентраторів.
— Вам з «Донбасенерго» пощастило? Я бачив, вони відновлюють інфраструктуру.

— Так. «Донбасенерго», Слов’янська ТЕС. Це добре, що є таке супервелике підприємство. Воно займає основну долю при формуванні дохідної частини бюджету.
«Нам треба молитися, щоб справи на цьому підприємстві йшли добре, щоб вони працювали й наповнювали наш бюджет і допомагали нам»Миколаївка — місто-супутник станції. Плани настільки амбіційні, що міському голові треба дуже постаратися, щоб його не спортили. Тому що на тій роботі у Райгородку такої допомоги в мене не було.

— То ви боїтеся, що допомога буде вас розбещувати?

— Я вважаю, уже пізно мене розбещувати. Я вже все рівно вийшов на фінішну пряму — це п’ять або десять років, «дембельский аккорд». Я думаю, що мене розбестити буде дуже складно. Я ж то прийшов не на пусте-голе місце? Бачили, який маємо спортивний комплекс?

А чого варті обіцянки допомоги з тим самим парком. Там ще стадіон є.

— «Авангард».

— Так, «Авангард». А внизу стадіона є тенісні корти й міні футбольне поле. А між «Авангардом» й «Енергетиком» буде ще будуватися два об’єкти спортивного призначення — критий манеж для літніх видів спорту у зимовий час. Там буде міні-стадіон, площадка волейбольна і баскетбольна. А ще буде сучасна хокейна площадка, щоб тут ще займалась зимовим видом спорту.

Весь час міркували в районі і в місті Слов’янську, що в Святогірську повинна бути база олімпійського резерву, і навіть рисували проекти будівництва.
«А я скажу так, що база олімпійського резерву буде тут, у Миколаївці!»Ще один об’єкт ми повинні будемо виконати — це дорогу, яка буде з’єднувати селище Райгородок і місто Миколаївку.

— І знаєте, що я вам скажу? Це теж було одне з питань, яке мені на вулиці говорили люди. Раз голова з Райгородка, то хоча б зробить дорогу звідти в Миколаївку — «до себе додому, але нехай зробить».

— Але це буде корисно і для населення Миколаївки, і для населення Райгородка, який, у свою чергу, притягує до себе селище Донецьке, за териконами — Карпівка і Селезнівка. Отак ми повинні молодь замкнути на Миколаївці, щоб вони сюда їздили і плавати, і в футбол грати.

— Повертаючись до теми коронавірусу — а яка соціальна допомога хворому буде передбачена в бюджеті саме хворим на коронавірус?

— У нас є програма «Турбота», яку ми прийняли на другій сесії. Ми взяли за основу програму, яка в нас була в Райгородоцькій селищній раді.

З депутатами розуміємо, що ця проблема не відступить у 2021 році, вона прийшла надовго. Мусимо вживати заходів.

По-перше — по школам, також попадає іншим працівникам по дитячим садкам, по медичним закладам. Ми закладаємо в програму також кошти, забезпечувати їх засобами захисту. І прописані суми коригування цієї допомоги на різні заходи. Ось, придбання заходів індивідуального захисту — масок, рукавичок, деззасобів для учнів, і проведення заходів зі знезараження території при виникненні надзвичайних ситуацій по ковіду.

У нас передбачена допомога тим людям, які тяжко захворіли — від двох до семи тисяч гривень. Максимально по цій програмі отримують онкохворі — до 12 тисяч.

— Це небагато, але набагато краще, ніж нічого. А держава допомагає?

— Повинна. Але десь допомагає, десь не допомагає. Мені написав запит голова районної організації інвалідів на візках. Просить, щоб ми передбачили на наступний рік у бюджеті до 800 тисяч гривень на допомогу людям на візках.

— У вашій громаді загалом скільки тисяч виборців?

— 14 452 виборців згідно з даними реєстру виборців.

— На ваш погляд, чи доцільно було спускати партійну виборчу систему у громади від десяти тисяч виборців?

— Одним словом — це неправильно. Інакше ніяк не скажу. Ось простий приклад: депутат, який пройшов за списками до Миколаївської міської ради, проживає у Слов’янську. Як такому депутату працювати на конкретній дільниці? Депутат, наприклад, має підписати обстеження матеріального стану. Нам направити цю людину, кому потрібен акт, до депутата в місто Слов’янськ? Слава богу, що немає депутатів із Києва!

Скажіть, а виборчі квоти 25% у вашій громаді спрацювали? Чи як?

— 25%?

— Ну там же ж, у цієї виборчої системи, за допомогою виборчої квоти визначають кількість депутатів, які проходять.

— Я так і не зміг розібратися повністю в цьому механізмі. Після виборів у територіальній комісії виявилося, що за деяких кандидатів люди проголосували, а вони в депутати не попали, є такі.

— А у Києві є приклади, що кандидатка набрала 15 голосів — і стала депутаткою Київради. А як ви вважаєте, чи повинні місцеві депутати отримувати компенсацію за свою роботу, в якій формі і яку саме?

— Ви знаєте, мені це питання протягом років 15 ставили деякі депутати в Райгородській селищній раді: «Олександре, чого нам ніхто не платить хоч якусь компенсацію за те, що ми тут працюємо?»

Якщо так підійти по-нормальному, то компенсація повинна бути, але є ще моральний аспект.

Нормальний, я скажу, депутатський склад підібрався. Є і опозиція. Але я не ділю депутатів на своїх і чужих і розумію, що якщо хтось там голосував проти, то на те в кожного є своя думка.

— І голосування за бюджет покаже?

— Покаже.
«Дурних пропозицій, рішень я пропонувати апріорі не буду. А за гарні і перспективні хай вони спробують не проголосувать»Трансляція засідань сесії йде онлайн, люди побачать і зроблять свої висновки.

— Дивіться, з цією партійною системою, про яку ми говоримо, треба було домовлятися для висування з партійними брендами. А хто до кого ходив, кого шукав — партії шукали? Чи люди шукали, від якої партії податися, от як у вас тут склалося?

— І те, й інше було. Розумієте, я аполітичний від початку.

— Ви не комуніст?

— Я не комуніст.

— На Донеччині?

— По всьому СРСР. Це при тому, що я закінчив Московський університет Дружби народів імені Патріса Лумумби, не будучи комуністом.

— А як вам вдалося, не будучи комуністом, робити кар’єру? У ті часи партбілет був вхідним квитком у владу.

— Ще під час служби в армії я заяву писав на кандидатство в партію і в анкеті своїй указав усе. А там були моменти, які не сподобалися замполіту полка. Я написав, що у мене матір німці під час війни угнали в Німеччину. І вона там була в газовій камері в Бухенвальді. Звільняли американці, але вона ж повернулася додому, пройшла репатріацію. То чому би я мав переписувати свою біографію?

— А вас це змушували переписати?

— Так. Але якщо я не потрібен партії щирий, то і партія мені не потрібна.

Вибори 1987 року були не так як зараз. Спочатку люди вибирали депутатів, а потім на першій сесії депутати зі складу депутатів обирають голову. Як зараз обирають секретаря міської ради.

От і підходять, мені пропонують балотуватися на голову, а я кажу, що не хочу. Я агроном. Хоча мене таки переконали висуватися попри те, що вже була кандидатура комуніста — погоджена до обкому партії. Приїхав перший секретар райкому, зібрав групу комуністів, натякнув, щоб голосували за узгоджену кандидатуру комуніста.

Тоді депутатів було десь до 30 чоловік. Обирали голову таємним голосуванням. От голова рахункової комісії каже, що в результаті за претендента-комуніста три голоси, а за Олександра Гадяцького — 27 голосів. Отак, не вступаючи в партію, я став головою вперше.

— Законодавець спеціально хоче, щоб було більше жінок у місцевому самоврядуванні, тому виставили гендерну квоту. Як у вас тут це працювало чи не спрацювало? Скільки жінок в раді? Наприклад, у Званівській громаді депутатів і депутаток порівну.

— Не готовий відповісти. Ану стривайте, — каже голова і комусь телефонує. — Алло? Мальчиков — 12, девочек — 14? Спасибо. Так что, я тогда 13-й мальчик? — сміється в слухавку Гадяцький.

— Двотурова система виборів мера на сьогодні можлива у громадах, де буде більше 75 тисяч виборців. Ви вважаєте, не треба нам на нижчому рівні робити двотурову систему чи в цьому є сенс?

— Ні, не бачу я сенсу. Обирати більшістю на такому рівні достатньо. А де понад 75 тисяч виборців, там двотурова система себе виправдовує. Бо коли дійсно можуть отримати перемогу ті кандидати, які набрали дуже мало голосів від загальної кількості виборців, то це справді не дуже гарно.

— Скажіть, за яким принципом у вас в області відбувався поділ на райони? Як місцеві групи впливу під час цього домовлялися, щоб обійти методологію Кабміну?

— Я не брав участі в цьому. Дуже багато змін сьогодні не мають логіки.

У мене класна освіта московського університету, значний трудовий шлях. А думаєте, мене коли-небудь хтось запитував? «Олександре Івановичу, а як ти думаєш, от ти пропрацював 25 років головою, то як ти гадаєш, у цьому законі оце треба чи не треба?»

А в мене ж є своє бачення і реформи децентралізації, й адміністративно-територіальної реформи. Ви, шановні, зробили адміністративно-територіальну реформу не зовсім логічно.

Гаразд, ви робите децентралізацію, укрупнюєте райони, а ви написали перед цим, які функції і повноваження будуть мати нові громадні незрозумілі структури? Ви ж створили об’єднані громади і посадили на прямі міжбюджетні відносини між громадою та Києвом. Тут треба поставити запитання, а для чого ви створили ще додатково нові районні структури? Чим буде займатися великий район?

— А який тоді функціонал, які повноваження повинні мати такі райради?

— Та вони взагалі ніякі не повинні мати! Представницька функція — в обласної адміністрації, це я розумію. А які функції районної ланки? Що будуть робити депутати нової районної ради? А за які кошти вони будуть жити? Виходить, частину наших податків ви переведете на рівень району? Чи це фінансувати за рахунок державного бюджету? Крок вперед — два кроки назад, інакше це не назвеш.

— Дивіться, у Мінрегіонбуді є законопроєкт стосовно мера, ради і бачення. У профільного комітету Верховної Ради своє бачення. Ситуація яка: міністерство пропонує, якщо мера знімають з посади двома третинами голосів, є така норма, то рада теж повинна йти на перевибори: мовляв, ви берете на себе відповідальність, знімаєте мера — будьте добрі так само йдіть і переобирайтесь.

— Розумно.

— Законотворці в парламентському комітеті хочуть знімати мера через референдум, якого немає, механізму немає. Як ви вважаєте, що в цій ситуації потрібно зробити і як врегульовувати такі конфлікти, де є клінч рада — голова?

— Так. Усі мають іти на перевибори. Тому що можуть ноги рости у цієї проблеми не від голови, якого знімають, від тих, хто знімає голову. При такому депутатському корпусі, якщо ноги ростуть від них, апріорі не може бути нормального керівника.

— Тобто вони можуть замінити одного голову, другого голову, третього..

— Да, вони ж робити йому не дадуть! Або він плюне і скаже: «Робіть самі!» Я ж теж бачу такі інтригуючі моменти по регіонах, де вибиралися такі склади політичних сил, які починають працювати на розрив. Навіщо далеко ходити — візьміть для прикладу Слов’янськ. Да там такий розклад політичних сил, що я б і врагу не побажав — меру опинитися в такій ситуації, коли вирують центробіжні сили у депутатському корпусі. Йому ж працювати не дадуть!

— Попередній склад парламенту не призначав вибори мера майже у 200 громадах, навіть там, де мери померли. Тому що політична ситуація в парламенті так складається, що їм, можливо, не вигідно на місці проводити перевибори. Як на вашу думку, парламент у таких випадках повинен призначати перевибори чи це має бути якась інша модель?

— Має бути такий алгоритм. Є територіальна комісія, вона робить запит до ЦВК, а ЦВК приймає рішення і призначає дату виборів. Усе це суто технічне питання.
«А Верховна Рада може два роки ждати, не вносити в порядок денний просте питання»— Ще пропонують законотворці таку альтернативну посаду — голова апарату ради, тобто керуючий відповідає за виконком, а голова апарату займається радою. Це щось дублює щось? Чи потрібно воно, як ви вважаєте?

— Ні. Це може бути актуальним, де дуже великі ради й дуже великі міста, тоді це потрібно. А ми розмовляли з секретарем — у нього один спеціаліст, яка займається питаннями сесії, комісії, документів, архівів рішень тощо. А людина може захворіти чи піти у відпустку. Ми бачимо, що однієї людини замало. Будемо вводити ще одну штатну одиницю.

— Статут громади у вас є?

— Райгородської був, а Миколаївської — повинен бути.

— Законотворці хочуть, щоб статут громади став обов’язковим документом, який буде прийматися двома третинами голосів, і інші ради не можуть суперечити статуту, причому в цьому статуті мають бути визначені за їхніми побажаннями особливо цінні території та об’єкти з їх використанням. Тут можливе зловживання чи ні? Включили якусь територію, не включили якусь територію?

— Все залежить від порядності голови, активної позиції депутатів. Якщо нормальний депутатський корпус, то він не дасть голові щось хімічити. Статут повинен бути апріорі.

— Відповідне рішення ради не може суперечити статуту?

— Ні в якому разі!

— Останнє питання. П’ять років каденції у вас закінчаться, це швидко все пролетить. Що ви вважатимете за своє досягнення — от ви націлитеся, щоб за ці п’ять років зробити щось одне. Найамбітніше!
«Найамбітніше одне — що жителі громади звернуться до мене і скажуть: Олександре Івановичу, видвигайся на восьмий срок»Це буде саме амбітне.

Ми за п’ять років усього не зможемо зробити, але зробимо багато. Парк, дорога на Райгородок, вода, медицина і збереження чисельності громади, тобто це і робочі місця, і заохочення молоді, щоб їй було цікаво тут залишатися

https://www.chesno.org/t/202/oleksandr_gadyatskyi.html

Інтерв’ю підготовлено в рамках проєкту ЧЕСНО. Громади
Сергій ОгородникЖурналіст Руху ЧЕСНО

Добавить комментарий

Please log in using one of these methods to post your comment:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

 
%d такие блоггеры, как: