Хроники и Комментарии

Власть, расследования, сатира, фото

ВОПРОСЫ ДНА. Как Украине достать из-под земли 400 миллиардов долларов? Кто владеет нефтегазовыми месторождениями страны?

Posted by operkor на 24 сентября, 2021

власть недра иностранцы

Из 12 тысяч разведанных в Украине месторождений полезных ископаемых реально разрабатывается не более трети. Значительные инвестиционные потоки проходят мимо нашей страны. Но главное, что нерациональное использование недр практически закрывает для Украины возможность избавиться от статуса страны с сырьевой экономикой. Наше издание разбиралось, почему это происходит и как исправить ситуацию. 

Почему инвесторы идут в Сьерра-Леоне, а не в Украину

На днях Государственная служба геологии и недр (Госгеонедра) уже в третий раз аннулировала результаты аукциона по продаже крупнейшего в Украине месторождения медных руд “Рудоносное поле Залесы-Шменьки”. Чуть ранее, в середине февраля Госгеонедр не смогла провести аукцион по продаже спецразрешения на добычу циркония возле Мариуполя. Та же судьба постигла аукцион по Карнауховскому участку (Днепровский район Днепропетровской области) железных, кобальтовых и никелевых руд.

Следующие один за другим провалы нельзя назвать неудачным стечением обстоятельств. Ведь подобная ситуация повторяется из года в год. Например, в прошлом году было аннулировано 5 аукционов по продаже разрешений на недропользование, 27 лотов пришлось выставлять на торги повторно.

Но и со второго раза удалось продать не все — на третий тур пошло больше половины объектов. Результаты третьего тура также оказались неутешительны: на продажу по третьему кругу выставлялись 15 разрешений, из которых торги по 12-ти не состоялись. 

“Я не знаю ни одного крупного иностранного инвестора, который был бы готов вложиться в Украину. Если у инвестора есть выбор — разрабатывать, месторождение, скажем, в Анголе или Сьерра-Леоне, он выберет эти страны. И это при том, что в Украине есть 23 из 30 видов полезных ископаемых, которые европейцы признают для себя критически важным сырьем. Проблема в том, что в Украине нет прозрачных, понятных инвестору правил работы. А вложения связаны с высокими рисками. А вот в том же Сьерра-Леоне в 2009 году принят закон о шахтах и полезных ископаемых, который установил четкие рамки работы горнодобывающей отрасли”, — рассказывает Ирина Соколова, член Союза геологов Украины, исполнительный директор MinPol GmbН (Агентство по международной политике в области полезных ископаемых).

Такое положение вещей выглядит особенно странным, если учесть, что официально геологическая отрасль признана стратегически важной для украинской экономики. Представляя аудит украинской экономики и планы экономического развития до 2030 года, премьер Денис Шмыгаль заявил, что увеличение разведки и добычи полезных ископаемых является одним из векторов развития Украины на следующие 10 лет.

“Это означает создать основу для развития высокотехнологичной продукции с добавленной стоимостью. У нас есть нефть и газ, руды и драгоценные металлы. Мы здесь говорим о потенциале 409 млрд долларов, которым мы должны воспользоваться в следующие 10 лет”, — сказал тогда премьер.

Но из 12 тысяч разведанных месторождений полезных ископаемых реально разрабатывается сейчас немногим больше 4 тысяч. Так почему же инвесторы обходят нашу страну стороной?

Причина 1: разведка родом из СССР

Начнем с того, что ни один уважающий себя инвестор не станет покупать кота в мешке, а с украинскими недрами все так и происходит. Ведь на аукционы по продаже спецразрешений на промышленное освоение сплошь и рядом выставляют не подготовленные лоты.

“Инвестору, по сути, приходится уже на старте платить дважды — сначала за информацию, которую предоставляет Госкомиссия по запасам полезных ископаемых, а потом заказывать независимый аудит месторождения. Потому что комиссия утверждает информацию, не соответствующую правилам международных кодов отчетности, которую невозможно коммерциализировать”, — поясняет Ирина Соколова.

Практически все месторождения, проявления и перспективные участки, представленные в Атласе недропользования, разведаны еще во времена СССР.

Например, из 160 листов официальной карты 1:200000 (где в том числе содержатся самые важные данные по месторождениям) более 76 листов, а это — информация  примерно о 380 тыс. км2 площади Украины, изданы до 1980 года, а почти половина из этого — вообще в период 1930-1970 годов.

Но за истекшие десятилетия изменилось всё — от методов освоения месторождений до правового поля, в котором приходится работать инвестору. Например, реформа децентрализации сделала недействительными старые согласования, скажем, о сносе населенных пунктов в интересах разработки недр, уже недействительны. ТЭО, как обязательная составная часть утверждения запасов, отсутствуют (в объектах до 60-70-х годов) либо утратили свою силу и могут быть оспорены в судах.

Из-за неактуальных геологических данных и ТЭО наши недра не могут пройти международный геологический аудит. А это значит, что, изучая наши месторождения, потенциальные инвесторы, консультанты и эксперты понижают запасы до статуса недоразведанных ресурсов. И платить за них столько, сколько хочет получить Украина, никто не хочет.

Свежий пример — несостоявшийся 31 августа аукцион по продаже 100% акций АО “Объединенная горно-химическая компания” ОГХК. Потенциально объектом интересовалась пара десятков компаний, но заявку на участие в торгах подал только один участник.

Потенциальные инвесторы сочли цену на объект неадекватной. Так в комментарии изданию “Надра.Інфо” Андрей Бродский, генеральный директор горнодобывающей компании “Велта”, сообщил, что реально оценить запасы сырья компании не представляется возможным. А ведь спецразрешения на геологоразведку и разработку титановых руд на участке Селещанском сроком на 5 лет — главный актив предприятия. Без достаточных разведанных запасов на несколько десятилетий вперед 3,7 млрд.грн, которые хочет получить государство за компанию, — это цена за металлолом и старые здания.

А по Селещанскому участку даже по нашему законодательству отсутствуют утвержденные запасы, что делает невозможным приватизацию компании в ближайшем будущем.

Причина 2: копеечное финансирование отрасли

Актуализировать геологическую информацию на данный момент не представляется возможным из-за отсутствия финансирования. Как сообщил глава Госгеонедр Роман Опимах, в прошлом году геологическая отрасль получила всего 40% от плана бюджетных ассигнований.
“В период 2006 — 2012 гг. финансирование геологической отрасли составляло в среднем  $160 млн. За период 2013 — 2020 гг. бюджет отрасли сократился в 40 раз — до $4 млн. А в прошлом году отрасль вообще получила всего около $1 млн., что в 20 раз меньше ежегодного финансирования  политических партий на выборах”, — говорит Анатолий Вдовиченко, президент Союза буровиков Украины.

Из-за отсутствия нормального финансирования отрасль оказалась фактически разваленной. Геологические изыскания не проводятся, высококлассные специалисты уже давно разобраны западными компаниями. Да и разведанных объектов практически не осталось.
По подсчетам Анатолия Вдовиченко, для нормального функционирования отрасли бюджет должен ежегодно выделять на нее $50 млн, а фактически выделяется всего 3% от необходимого. В конечном итоге страна и бюджет только теряют, причем теряют гораздо больше сэкономленного таким образом.

“Ежегодные потери бюджета вследствие упадка геологической отрасли составляют не менее 100 млрд. грн”, — констатирует Анатолий Вдовиченко.

Причина 3: земельный вопрос

Государство создало для инвесторов очередную ловушку в виде противоречия между законодательством о праве собственности на землю и продажей спецразрешений на добычу полезных ископаемых на данной земле. В результате создается парадоксальная ситуация, когда собственник у земли один, а у недр — другой. Государство же продает разрешение на недропользование, часто даже не спрашивая разрешения у собственников земли.

Те, совершенно логично, отстаивают свое право на землю в судах и такие тяжбы могут длиться годами. Все это время о разработке месторождения не может быть и речи. Как результат- покупатели лицензий не могут выполнить своих обязательств, из-за чего приобретённые ими спецразрешения могут быть аннулированы. Серьезные инвесторы к таким рискам не готовы.

“Перед тем, как выставлять месторождение на аукцион, государство должно решить все земельные вопросы. В противном случае нарушается процедура проведения аукционов. Ведь инвестору не раскрываются все детали лота. А судебные иски от владельцев земли, оспаривающих такие аукционы, логичная реакция на нарушение прав собственности”, — уверяет Ирина Соколова.

Яркое тому подтверждение — ситуация вокруг Городнявского участка Буртынского месторождения. Аукцион по продаже спецразрешения на добычу графита на этом участке прошел еще в конце марта. Однако специальное разрешение до сих пор не выдано. Поскольку законность аукциона оспаривают владельцы земельных участков в пределах контура объекта недропользования — ООО “Кислотоупор ЛТД“ і Олег Тритяченко.  

Требования истцов совершенно логичны. Ведь Госгеонедр, выставляя на аукцион спецразрешение на разработку месторождения, не урегулировал этот вопрос с собственником земли, тем самым нарушив его права. Более того, о наличии такой проблемы не были извещены и участники торгов.

Аукционная документация Госгеонедр представляет Городнявскую площадку, как перспективное и богатое месторождение. Но по факту 80% запасов этого месторождения не могут быть использованы инвестором, о чем чиновники умолчали при подготовке аукциона. “А размещение в объявлении о торгах неполной и недостоверной информации — прямое нарушение правил проведения аукциона” — поясняет Анатолий Вдовиченко.

Кроме того, ТЭО предусматривает выселение трёх сёл Михайлюцкой ОТГ.

“Условия добычи и порядок предоставления земли, а также выкупа имущества граждан, в большинстве случаев утратили свою актуальность. Многочисленные изменения в земельное законодательство решали только локальные вопросы, не затрагивая проблемы добычи полезных ископаемых в целом. 

На сегодняшний день более 70% земель Украины передано в частную собственность и собственность территориальных громад. Поэтому вопрос согласования выкупа или отчуждения земли в принудительном порядке без согласия собственника может быть растянут на длительный срок из-за судебных тяжб, что сделает практически невозможным добычу полезных ископаемых. Долгосрочные судебные процессы и открытое противостояние с жителями поселков ─ вот, что ждет инвестора в этом проекте с подачи Госгеонадр” ─ говорит Сергей Гущик, специалист по вопросам земельного права, член Совета Асоциации “Земельный Союз Украины”.

Уже сейчас спор вокруг Городнявской площадки прочно завяз в судах разных инстанций, а разработка месторождения надолго застопорилась. К слову, эта история сильно перекликается с ситуацией вокруг той же ОГХК. Ведь и там, и в данном случае государственные активы остаются не у дел. 

Стратегические месторождения десятилетиями числятся в государственном балансе запасов полезных ископаемых находятся в кадастре, но до промышленной разработки дело так и не доходит. Эксперты говорят, что причиной такой ситуации является неподготовленность месторождений, не актуальность геологической информации, претензии собственников земли и непрозрачные процедуры согласования, которые лишь повышают коррупционные риски.

Причина 4: отсутствие гарантий защиты инвестиций

Что немаловажно — государство часто игнорирует соблюдение незыблемого права неприкосновенности частной собственности и защиты инвестиций. Собственность инвестора может быть изъята без суда по решению чиновников и госорганов.

Свежий пример — аннулирование по решению СНБО разрешений на недропользование 28 компаниям. Соответствующие приказы Госгеонедр появились в марте, июле этого года. Причем общественности показали громкие фамилии конечных бенефициаров лишь отдельных лицензий. За скобками осталась информация о причинах и обоснованности отмены остальных лицензий, и тот факт, что в любой другой цивилизованной стране подобные решения мог вынести исключительно суд, а не чиновники. 

К слову, подобные случаи далеко не единичны. Например, в 2019-м году по решению правительства был отменен результат открытого конкурса на разработку газового участка “Дельфин” в Черном море. Тогда победителем была признана американская компания Trident Black Sea. Но впоследствии результат аукциона был отменен в одностороннем порядке по решению правительства, а чуть позже участок был передан для разработки “Нафтогазу”.

Стоит ли говорить, что перспективы лишиться своей собственности в Украине не добавляют оптимизма и желания иностранным инвесторам вкладываться в нашу страну.

Что делать

С таким подходом к геологической отрасли мы попросту хороним будущее страны. Ведь из-за отсутствия достаточной сырьевой базы Украине очень сложно развивать внутреннее производство продукции с высокой добавленной стоимостью. Без этого мы и дальше будем оставаться сырьевым придатком более успешных стран. Это тем более обидно, поскольку Украина располагает всеми необходимыми ресурсами, чтобы избавиться от такого унизительного статуса. Один из главных вопросов — целевое финансирование.

“Решение проблемы финансирования очень простое — политическая воля законодательной и исполнительной власти Украины. Источники финансирования четко определены: доходы от рентной платы за использования недр, которые составляют около 50 млрд. грн. в год. Всего 5% от этих доходов, а это 2,5 млрд. грн., законно принадлежат геологической отрасли; поступления от сборов за выдачу спецразрешений за использование недр, которые составляют до 1 млрд. грн в год. Как минимум, 50% этих доходов, а это 0,5 млрд грн, непосредственно заработаны геологической отраслью и должны направляться на ее развитие”, — говорит Анатолий Вдовиченко.

Таким образом, как минимум, 3 млрд. грн вполне реально может направляться на развитие минерально-сырьевой базы, полностью обеспечивая потребности экономики страны и ее независимости. Финансовый ресурс даст возможность возродить геологическую отрасль.

“Нам необходимо провести ревизию всех месторождений по международным стандартам, создать понятные инвестору прозрачные условия освоения недр. Это касается и подготовки недр к аукционам. Чтобы, в том числе устранить потенциальные конфликты с собственниками земли. Нам нужно подготовить и принять новый Кодекс о недрах, где все эти вопросы будут прописаны с учетом лучшей международной практики. И это должен быть единственный документ, регулирующий правила недропользования, без сотен подзаконных актов, которые только запутывают инвестора”, — считает Ирина Соколова. 

2

Взять за недра: Кто владеет нефтегазовыми месторождениями страны

СРЕДА, 28 МАРТА 2018, 09:00 — НИКОЛАЙ ТОПАЛОВ , ЦЕНТР ПРОТИВОДЕЙСТВИЯ КОРРУПЦИИ18101 ПРОСМОТР 17

https://web.facebook.com/v2.12/plugins/share_button.php?app_id=166620513397294&channel=https%3A%2F%2Fstaticxx.facebook.com%2Fx%2Fconnect%2Fxd_arbiter%2F%3Fversion%3D46%23cb%3Df2144e761dce6bc%26domain%3Dwww.epravda.com.ua%26is_canvas%3Dfalse%26origin%3Dhttps%253A%252F%252Fwww.epravda.com.ua%252Ff30164f7079cd4%26relation%3Dparent.parent&container_width=0&href=https%3A%2F%2Fwww.epravda.com.ua%2Frus%2Fpublications%2F2018%2F03%2F28%2F635428%2F&layout=button_count&locale=uk_UA&sdk=joeyhttps://platform.twitter.com/widgets/tweet_button.f88235f49a156f8b4cab34c7bc1a0acc.ru.html#dnt=false&id=twitter-widget-0&lang=ru&original_referer=https%3A%2F%2Fwww.epravda.com.ua%2Frus%2Fpublications%2F2018%2F03%2F28%2F635428%2F&size=m&text=%D0%92%D0%B7%D1%8F%D1%82%D1%8C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0%3A%20%D0%9A%D1%82%D0%BE%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%B5%D1%82%20%D0%BD%D0%B5%D1%84%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%8B%D0%BC%D0%B8%20%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F%D0%BC%D0%B8%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%8B%20%7C%20%D0%AD%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0&time=1632466293987&type=share&url=https%3A%2F%2Fwww.epravda.com.ua%2Frus%2Fpublications%2F2018%2F03%2F28%2F635428%2F&via=epravdaВ закладки

Треть частных компаний, добывающих нефть и газ в Украине, контролируют публичные деятели или их ближайшие соратники. Среди них — народные депутаты, крупнейшие олигархи и одиозный экс-министр времен Януковича. (Укр.)

Розвиток внутрішнього видобутку нафти і природного газу є частиною державної стратегії з енергетичної незалежності та безпеки України.

Це завдання є особливо актуальним під час війни з Росією, яка для досягнення своїх політичних цілей шантажує Україну та ЄС зривом поставок газу.

На цьому фоні влада постійно говорить про те, що ось-ось прийдуть іноземні інвестори, які створять нові газові свердловини, нові потужності, нові робочі місця. Усі ці обіцянки залишаються голослівним піаром через вперту відмову влади зробити видобувний ринок максимально прозорим та відкритим для чесної конкуренції.

В цей же час політики або пов’язані з ними олігархи в ручному режимі контролюють українські надра, і вдаються до різних маніпуляцій, щоб приховати це. Зокрема, вказують недостовірну інформацію у державному реєстрі.

Дієві механізми перевірки цієї інформації відсутні як на етапі видачі дозволів, так і на етапі дослідження чи розробки родовищ. Це створює серйозні корупційні ризики та відлякує потенційних доброчесних інвесторів.

Народ України, якому за Конституцією належать надра, також має право знати, хто є справжніми бенефіціарами нафтогазового видобутку в країні.

Важливим кроком до прозорості є отримання достовірної інформації від власників ліцензій. Наприклад, через запровадження санкцій до компаній, що повідомляють недостовірну інформацію про своїх бенефіціарів.

Поки цього не зроблено, аналітики та юристи ГО «Центр протидії корупції» вирішили провести власну інформаційну розвідку для пошуку справжніх бенефіціарів приватних компаній, що володіють спецдозволами на розробку нафтогазових родовищ України.

«Економічна правда» публікує звіт «Центру протидії корупції», в якому детально описано, хто саме отримує зиск від розробки українських надр.

Поблажливий закон

Станом на початок лютого 2018 року Україна видала понад 474 спеціальних дозволів на користування нафтогазовими ділянками надр. 267 з них належать державним підприємств, а 204 знаходиться у власності приватних компаній.

 

Що стосується держкомпаній, зі зрозумілих причин більшість спецдозволів контролюють підприємства Групи «Нафтогаз».https://www.commoninja.com/charts/viewer/00fb1edbe92443a0a29e6b9e86fe9ae1

Виникає логічне запитання — а хто володіє приватними компаніями, які отримали державні надра у своє користування?

Справа в тому, що з одного боку законодавство зобов’язує всіх юросіб вказувати у реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців (ЄДР) інформацію про кінцевого бенефіціара. З іншого — закон дозволяє цього не робити.

Юрособа самостійно визначає, хто є її кінцевим бенефіціаром. Більше того, компанія може вказати, що бенефіціар у неї відсутній. Неподання реєстратору інформації про кінцевого власника карається штрафом від 5,1 тисяч гривень до 8,5 тисяч гривень — сума для бізнесу такого калібру, м’яко кажучи, символічна.

Механізмів перевірки інформації щодо бенефіціарного власника, поданої до ЄДР, закон не передбачає. Відповідальність за подачу недостовірних даних законодавством не визначена.

Така поблажливість з боку закону створює можливості для корупції та зловживань з боку бізнесу.

Хто вони — бенефіціари

Половиною дозволів на користування надрами володіє 114 приватних фірм. 83 з них володіють лише одним спецдозволом, одна компанія володіє 19, а найбільшу  кількість дозволів — 38 — сконцентрував пул з 14 компаній, підконтрольних одній особі.

Вищезгадані 19 дозволів належать ТОВ «Іст Юроуп Петролеум». Раніше фірма була відома як ТОВ «Голден деррік» і її пов’язували з Едуардом Ставицьким, екс-міністром енергетики та вугільної промисловості. За даними ЕП, нині компанія підконтрольна російсько-українському олігарху Павлу Фуксу.

38 дозволами володіє пул з 14 компаній, опосередковано підконтрольних скандальному екс-міністру уряду Азарова Миколі Злочевському.

 

За «бенефіціарним критерієм» приватні компанії можна розділити на кілька груп.

Перша група — компанії, які вказали своїх бенефіціарів. До них належить 86 компаній із 114.  

28 компаній вказали своїми своїми бенефіціарами іноземців.натиснути для збільшення

Втім, на основі публічних джерел аналітикам ЦПК вдалося встановити, що у 16 із цих 86 компаній, бенефіціари, ймовірно, відрізняються від вказаних у ЄДР. Ці компанії належать до другої групи.

Третя група — компанії, які правдиво вказали своїх кінцевих власників. Правдивими експерти ЦПК вважають дані лише про бенефіціарів 37 компаній. Вказані ними імена підтверджує інформація з інших, публічно доступних джерел: з офіційних сайтів компаній, інших держреєстрів, повідомлень у ЗМІ, тощо.

Про бенефіціарів 28 компаній в реєстрі взагалі немає інформації.

Серед фірм, що володіють нафтогазовими спецдозволами, майже немає відомих міжнародних корпорацій або іноземних видобувних компаній, що системно інвестують у розвиток галузі.

 

Публічні діячі — власники дозволів

Третина приватних компаній, що видобувають нафту і газ, контролюється публічними діячами, тобто, особами, які виконують або виконували визначені публічні (політичні — ЕП) функції держави чи є близькими соратниками таких осіб.

Одинадцять публічних діячів володіють четвертою частиною (107) всіх, виданих в Україні, нафтогазових дозволів (474). В їхніх руках — більше половини усіх дозволів, виданих приватним компаніям.

Хто вони?

Олігархи Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук, Рінат Ахметов, Павло Фукс, нардепи Ігор Котвицький, Вадим Новинський, Леонід Козаченко, Юхим Звягільський, Олександр Онищенко та екс-міністр екології уряду Азарова — Микола Злочевський.натиснути для збільшення

Спосіб володіння традиційний — через офшорні компанії за «принципом матрьошки».

Наприклад, офіційно Пінчук не є бенефціаром жодної з компаній на ринку добування нафти та газу. Пул з 11 українських фірм належать двом компаніям з Кіпру: Geo-alliance Oil-Gas Public Limited та Geo-Alliance Oil Gas One Ltd. Перша компанія володіє другою (принцип матрьошки — коли одна компанія володіє іншою).

До серпня 2012 року Geo-alliance Oil-Gas Public Limited належала Geo Alliance Group Limited, яка в аудиторському звіті за 2012 фігурувала як «материнська компанія», що «діє в інтересах Віктора Пінчука та його родини».

Коломойський та Боголюбов також офіційно ніде не фігурують як бенефіціари недержавних компаній, що володіють спецдозволами. Проте через низку офшорів можна прослідкувати їх зв’язок з СП «Полтавська газонафтова компанія», що має 6 спецдозволів на користування надрами.

Власниками найбільшої кількості виданих у приватні руки дозволів на сьогодні є структури Злочевського, а сам опальний екс-чиновник, реабілітований українськими правоохоронцями, нещодавно безперешкодно повернувся в Україну відновлювати свій видобувний бізнес.

 

Автори звіту — аналітики та юристи ГО «Центр протидії корупції» — протягом 5 місяців проводили інформаційну розвідку, яка мала три основні завдання:

— з’ясувати, як компанії-власники спеціальних дозволів виконують норми законодавства та вказують кінцевих бенефіціарів у ЄДР;

— дослідити правдивість відомостей про власників приватних компаній, що володіють спецдозволами;

— описати найбільш цікаві приклади «приховування» бенефіціарів.

Інформація про бенефіціарів, що відрізняється від офіційно вказаної самою компанією, є обґрунтованим припущенням авторів звіту, актуальним станом на лютий 2018 року і може бути уточнена на підставі нової інформації.

Взять за недра: Кто владеет нефтегазовыми месторождениями страны

СРЕДА, 28 МАРТА 2018, 09:00 — НИКОЛАЙ ТОПАЛОВ , ЦЕНТР ПРОТИВОДЕЙСТВИЯ КОРРУПЦИИ18101 ПРОСМОТР 17

https://web.facebook.com/v2.12/plugins/share_button.php?app_id=166620513397294&channel=https%3A%2F%2Fstaticxx.facebook.com%2Fx%2Fconnect%2Fxd_arbiter%2F%3Fversion%3D46%23cb%3Df2144e761dce6bc%26domain%3Dwww.epravda.com.ua%26is_canvas%3Dfalse%26origin%3Dhttps%253A%252F%252Fwww.epravda.com.ua%252Ff30164f7079cd4%26relation%3Dparent.parent&container_width=0&href=https%3A%2F%2Fwww.epravda.com.ua%2Frus%2Fpublications%2F2018%2F03%2F28%2F635428%2F&layout=button_count&locale=uk_UA&sdk=joeyhttps://platform.twitter.com/widgets/tweet_button.f88235f49a156f8b4cab34c7bc1a0acc.ru.html#dnt=false&id=twitter-widget-0&lang=ru&original_referer=https%3A%2F%2Fwww.epravda.com.ua%2Frus%2Fpublications%2F2018%2F03%2F28%2F635428%2F&size=m&text=%D0%92%D0%B7%D1%8F%D1%82%D1%8C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0%3A%20%D0%9A%D1%82%D0%BE%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%B5%D1%82%20%D0%BD%D0%B5%D1%84%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%8B%D0%BC%D0%B8%20%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F%D0%BC%D0%B8%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%8B%20%7C%20%D0%AD%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0&time=1632466293987&type=share&url=https%3A%2F%2Fwww.epravda.com.ua%2Frus%2Fpublications%2F2018%2F03%2F28%2F635428%2F&via=epravdaВ закладки

Треть частных компаний, добывающих нефть и газ в Украине, контролируют публичные деятели или их ближайшие соратники. Среди них — народные депутаты, крупнейшие олигархи и одиозный экс-министр времен Януковича. (Укр.)

Розвиток внутрішнього видобутку нафти і природного газу є частиною державної стратегії з енергетичної незалежності та безпеки України.

Це завдання є особливо актуальним під час війни з Росією, яка для досягнення своїх політичних цілей шантажує Україну та ЄС зривом поставок газу.

На цьому фоні влада постійно говорить про те, що ось-ось прийдуть іноземні інвестори, які створять нові газові свердловини, нові потужності, нові робочі місця. Усі ці обіцянки залишаються голослівним піаром через вперту відмову влади зробити видобувний ринок максимально прозорим та відкритим для чесної конкуренції.

В цей же час політики або пов’язані з ними олігархи в ручному режимі контролюють українські надра, і вдаються до різних маніпуляцій, щоб приховати це. Зокрема, вказують недостовірну інформацію у державному реєстрі.

Дієві механізми перевірки цієї інформації відсутні як на етапі видачі дозволів, так і на етапі дослідження чи розробки родовищ. Це створює серйозні корупційні ризики та відлякує потенційних доброчесних інвесторів.

Народ України, якому за Конституцією належать надра, також має право знати, хто є справжніми бенефіціарами нафтогазового видобутку в країні.

Важливим кроком до прозорості є отримання достовірної інформації від власників ліцензій. Наприклад, через запровадження санкцій до компаній, що повідомляють недостовірну інформацію про своїх бенефіціарів.

Поки цього не зроблено, аналітики та юристи ГО «Центр протидії корупції» вирішили провести власну інформаційну розвідку для пошуку справжніх бенефіціарів приватних компаній, що володіють спецдозволами на розробку нафтогазових родовищ України.

«Економічна правда» публікує звіт «Центру протидії корупції», в якому детально описано, хто саме отримує зиск від розробки українських надр.

Поблажливий закон

Станом на початок лютого 2018 року Україна видала понад 474 спеціальних дозволів на користування нафтогазовими ділянками надр. 267 з них належать державним підприємств, а 204 знаходиться у власності приватних компаній.

 

Що стосується держкомпаній, зі зрозумілих причин більшість спецдозволів контролюють підприємства Групи «Нафтогаз».https://www.commoninja.com/charts/viewer/00fb1edbe92443a0a29e6b9e86fe9ae1

Виникає логічне запитання — а хто володіє приватними компаніями, які отримали державні надра у своє користування?

Справа в тому, що з одного боку законодавство зобов’язує всіх юросіб вказувати у реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців (ЄДР) інформацію про кінцевого бенефіціара. З іншого — закон дозволяє цього не робити.

Юрособа самостійно визначає, хто є її кінцевим бенефіціаром. Більше того, компанія може вказати, що бенефіціар у неї відсутній. Неподання реєстратору інформації про кінцевого власника карається штрафом від 5,1 тисяч гривень до 8,5 тисяч гривень — сума для бізнесу такого калібру, м’яко кажучи, символічна.

Механізмів перевірки інформації щодо бенефіціарного власника, поданої до ЄДР, закон не передбачає. Відповідальність за подачу недостовірних даних законодавством не визначена.

Така поблажливість з боку закону створює можливості для корупції та зловживань з боку бізнесу.

Хто вони — бенефіціари

Половиною дозволів на користування надрами володіє 114 приватних фірм. 83 з них володіють лише одним спецдозволом, одна компанія володіє 19, а найбільшу  кількість дозволів — 38 — сконцентрував пул з 14 компаній, підконтрольних одній особі.

Вищезгадані 19 дозволів належать ТОВ «Іст Юроуп Петролеум». Раніше фірма була відома як ТОВ «Голден деррік» і її пов’язували з Едуардом Ставицьким, екс-міністром енергетики та вугільної промисловості. За даними ЕП, нині компанія підконтрольна російсько-українському олігарху Павлу Фуксу.

38 дозволами володіє пул з 14 компаній, опосередковано підконтрольних скандальному екс-міністру уряду Азарова Миколі Злочевському.

 

За «бенефіціарним критерієм» приватні компанії можна розділити на кілька груп.

Перша група — компанії, які вказали своїх бенефіціарів. До них належить 86 компаній із 114.  

28 компаній вказали своїми своїми бенефіціарами іноземців.натиснути для збільшення

Втім, на основі публічних джерел аналітикам ЦПК вдалося встановити, що у 16 із цих 86 компаній, бенефіціари, ймовірно, відрізняються від вказаних у ЄДР. Ці компанії належать до другої групи.

Третя група — компанії, які правдиво вказали своїх кінцевих власників. Правдивими експерти ЦПК вважають дані лише про бенефіціарів 37 компаній. Вказані ними імена підтверджує інформація з інших, публічно доступних джерел: з офіційних сайтів компаній, інших держреєстрів, повідомлень у ЗМІ, тощо.

Про бенефіціарів 28 компаній в реєстрі взагалі немає інформації.

Серед фірм, що володіють нафтогазовими спецдозволами, майже немає відомих міжнародних корпорацій або іноземних видобувних компаній, що системно інвестують у розвиток галузі.

 

Публічні діячі — власники дозволів

Третина приватних компаній, що видобувають нафту і газ, контролюється публічними діячами, тобто, особами, які виконують або виконували визначені публічні (політичні — ЕП) функції держави чи є близькими соратниками таких осіб.

Одинадцять публічних діячів володіють четвертою частиною (107) всіх, виданих в Україні, нафтогазових дозволів (474). В їхніх руках — більше половини усіх дозволів, виданих приватним компаніям.

Хто вони?

Олігархи Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук, Рінат Ахметов, Павло Фукс, нардепи Ігор Котвицький, Вадим Новинський, Леонід Козаченко, Юхим Звягільський, Олександр Онищенко та екс-міністр екології уряду Азарова — Микола Злочевський.натиснути для збільшення

Спосіб володіння традиційний — через офшорні компанії за «принципом матрьошки».

Наприклад, офіційно Пінчук не є бенефціаром жодної з компаній на ринку добування нафти та газу. Пул з 11 українських фірм належать двом компаніям з Кіпру: Geo-alliance Oil-Gas Public Limited та Geo-Alliance Oil Gas One Ltd. Перша компанія володіє другою (принцип матрьошки — коли одна компанія володіє іншою).

До серпня 2012 року Geo-alliance Oil-Gas Public Limited належала Geo Alliance Group Limited, яка в аудиторському звіті за 2012 фігурувала як «материнська компанія», що «діє в інтересах Віктора Пінчука та його родини».

Коломойський та Боголюбов також офіційно ніде не фігурують як бенефіціари недержавних компаній, що володіють спецдозволами. Проте через низку офшорів можна прослідкувати їх зв’язок з СП «Полтавська газонафтова компанія», що має 6 спецдозволів на користування надрами.

Власниками найбільшої кількості виданих у приватні руки дозволів на сьогодні є структури Злочевського, а сам опальний екс-чиновник, реабілітований українськими правоохоронцями, нещодавно безперешкодно повернувся в Україну відновлювати свій видобувний бізнес.

 

Автори звіту — аналітики та юристи ГО «Центр протидії корупції» — протягом 5 місяців проводили інформаційну розвідку, яка мала три основні завдання:

— з’ясувати, як компанії-власники спеціальних дозволів виконують норми законодавства та вказують кінцевих бенефіціарів у ЄДР;

— дослідити правдивість відомостей про власників приватних компаній, що володіють спецдозволами;

— описати найбільш цікаві приклади «приховування» бенефіціарів.

Інформація про бенефіціарів, що відрізняється від офіційно вказаної самою компанією, є обґрунтованим припущенням авторів звіту, актуальним станом на лютий 2018 року і може бути уточнена на підставі нової інформації.

Взять за недра: Кто владеет нефтегазовыми месторождениями страны

СРЕДА, 28 МАРТА 2018, 09:00 — НИКОЛАЙ ТОПАЛОВ , ЦЕНТР ПРОТИВОДЕЙСТВИЯ КОРРУПЦИИ18101 ПРОСМОТР 17

https://web.facebook.com/v2.12/plugins/share_button.php?app_id=166620513397294&channel=https%3A%2F%2Fstaticxx.facebook.com%2Fx%2Fconnect%2Fxd_arbiter%2F%3Fversion%3D46%23cb%3Df2144e761dce6bc%26domain%3Dwww.epravda.com.ua%26is_canvas%3Dfalse%26origin%3Dhttps%253A%252F%252Fwww.epravda.com.ua%252Ff30164f7079cd4%26relation%3Dparent.parent&container_width=0&href=https%3A%2F%2Fwww.epravda.com.ua%2Frus%2Fpublications%2F2018%2F03%2F28%2F635428%2F&layout=button_count&locale=uk_UA&sdk=joeyhttps://platform.twitter.com/widgets/tweet_button.f88235f49a156f8b4cab34c7bc1a0acc.ru.html#dnt=false&id=twitter-widget-0&lang=ru&original_referer=https%3A%2F%2Fwww.epravda.com.ua%2Frus%2Fpublications%2F2018%2F03%2F28%2F635428%2F&size=m&text=%D0%92%D0%B7%D1%8F%D1%82%D1%8C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0%3A%20%D0%9A%D1%82%D0%BE%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%B5%D1%82%20%D0%BD%D0%B5%D1%84%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%8B%D0%BC%D0%B8%20%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F%D0%BC%D0%B8%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%8B%20%7C%20%D0%AD%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0&time=1632466293987&type=share&url=https%3A%2F%2Fwww.epravda.com.ua%2Frus%2Fpublications%2F2018%2F03%2F28%2F635428%2F&via=epravdaВ закладки

Треть частных компаний, добывающих нефть и газ в Украине, контролируют публичные деятели или их ближайшие соратники. Среди них — народные депутаты, крупнейшие олигархи и одиозный экс-министр времен Януковича. (Укр.)

Розвиток внутрішнього видобутку нафти і природного газу є частиною державної стратегії з енергетичної незалежності та безпеки України.

Це завдання є особливо актуальним під час війни з Росією, яка для досягнення своїх політичних цілей шантажує Україну та ЄС зривом поставок газу.

На цьому фоні влада постійно говорить про те, що ось-ось прийдуть іноземні інвестори, які створять нові газові свердловини, нові потужності, нові робочі місця. Усі ці обіцянки залишаються голослівним піаром через вперту відмову влади зробити видобувний ринок максимально прозорим та відкритим для чесної конкуренції.

В цей же час політики або пов’язані з ними олігархи в ручному режимі контролюють українські надра, і вдаються до різних маніпуляцій, щоб приховати це. Зокрема, вказують недостовірну інформацію у державному реєстрі.

Дієві механізми перевірки цієї інформації відсутні як на етапі видачі дозволів, так і на етапі дослідження чи розробки родовищ. Це створює серйозні корупційні ризики та відлякує потенційних доброчесних інвесторів.

Народ України, якому за Конституцією належать надра, також має право знати, хто є справжніми бенефіціарами нафтогазового видобутку в країні.

Важливим кроком до прозорості є отримання достовірної інформації від власників ліцензій. Наприклад, через запровадження санкцій до компаній, що повідомляють недостовірну інформацію про своїх бенефіціарів.

Поки цього не зроблено, аналітики та юристи ГО «Центр протидії корупції» вирішили провести власну інформаційну розвідку для пошуку справжніх бенефіціарів приватних компаній, що володіють спецдозволами на розробку нафтогазових родовищ України.

«Економічна правда» публікує звіт «Центру протидії корупції», в якому детально описано, хто саме отримує зиск від розробки українських надр.

Поблажливий закон

Станом на початок лютого 2018 року Україна видала понад 474 спеціальних дозволів на користування нафтогазовими ділянками надр. 267 з них належать державним підприємств, а 204 знаходиться у власності приватних компаній.

 

Що стосується держкомпаній, зі зрозумілих причин більшість спецдозволів контролюють підприємства Групи «Нафтогаз».https://www.commoninja.com/charts/viewer/00fb1edbe92443a0a29e6b9e86fe9ae1

Виникає логічне запитання — а хто володіє приватними компаніями, які отримали державні надра у своє користування?

Справа в тому, що з одного боку законодавство зобов’язує всіх юросіб вказувати у реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців (ЄДР) інформацію про кінцевого бенефіціара. З іншого — закон дозволяє цього не робити.

Юрособа самостійно визначає, хто є її кінцевим бенефіціаром. Більше того, компанія може вказати, що бенефіціар у неї відсутній. Неподання реєстратору інформації про кінцевого власника карається штрафом від 5,1 тисяч гривень до 8,5 тисяч гривень — сума для бізнесу такого калібру, м’яко кажучи, символічна.

Механізмів перевірки інформації щодо бенефіціарного власника, поданої до ЄДР, закон не передбачає. Відповідальність за подачу недостовірних даних законодавством не визначена.

Така поблажливість з боку закону створює можливості для корупції та зловживань з боку бізнесу.

Хто вони — бенефіціари

Половиною дозволів на користування надрами володіє 114 приватних фірм. 83 з них володіють лише одним спецдозволом, одна компанія володіє 19, а найбільшу  кількість дозволів — 38 — сконцентрував пул з 14 компаній, підконтрольних одній особі.

Вищезгадані 19 дозволів належать ТОВ «Іст Юроуп Петролеум». Раніше фірма була відома як ТОВ «Голден деррік» і її пов’язували з Едуардом Ставицьким, екс-міністром енергетики та вугільної промисловості. За даними ЕП, нині компанія підконтрольна російсько-українському олігарху Павлу Фуксу.

38 дозволами володіє пул з 14 компаній, опосередковано підконтрольних скандальному екс-міністру уряду Азарова Миколі Злочевському.

 

За «бенефіціарним критерієм» приватні компанії можна розділити на кілька груп.

Перша група — компанії, які вказали своїх бенефіціарів. До них належить 86 компаній із 114.  

28 компаній вказали своїми своїми бенефіціарами іноземців.натиснути для збільшення

Втім, на основі публічних джерел аналітикам ЦПК вдалося встановити, що у 16 із цих 86 компаній, бенефіціари, ймовірно, відрізняються від вказаних у ЄДР. Ці компанії належать до другої групи.

Третя група — компанії, які правдиво вказали своїх кінцевих власників. Правдивими експерти ЦПК вважають дані лише про бенефіціарів 37 компаній. Вказані ними імена підтверджує інформація з інших, публічно доступних джерел: з офіційних сайтів компаній, інших держреєстрів, повідомлень у ЗМІ, тощо.

Про бенефіціарів 28 компаній в реєстрі взагалі немає інформації.

Серед фірм, що володіють нафтогазовими спецдозволами, майже немає відомих міжнародних корпорацій або іноземних видобувних компаній, що системно інвестують у розвиток галузі.

 

Публічні діячі — власники дозволів

Третина приватних компаній, що видобувають нафту і газ, контролюється публічними діячами, тобто, особами, які виконують або виконували визначені публічні (політичні — ЕП) функції держави чи є близькими соратниками таких осіб.

Одинадцять публічних діячів володіють четвертою частиною (107) всіх, виданих в Україні, нафтогазових дозволів (474). В їхніх руках — більше половини усіх дозволів, виданих приватним компаніям.

Хто вони?

Олігархи Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук, Рінат Ахметов, Павло Фукс, нардепи Ігор Котвицький, Вадим Новинський, Леонід Козаченко, Юхим Звягільський, Олександр Онищенко та екс-міністр екології уряду Азарова — Микола Злочевський.натиснути для збільшення

Спосіб володіння традиційний — через офшорні компанії за «принципом матрьошки».

Наприклад, офіційно Пінчук не є бенефціаром жодної з компаній на ринку добування нафти та газу. Пул з 11 українських фірм належать двом компаніям з Кіпру: Geo-alliance Oil-Gas Public Limited та Geo-Alliance Oil Gas One Ltd. Перша компанія володіє другою (принцип матрьошки — коли одна компанія володіє іншою).

До серпня 2012 року Geo-alliance Oil-Gas Public Limited належала Geo Alliance Group Limited, яка в аудиторському звіті за 2012 фігурувала як «материнська компанія», що «діє в інтересах Віктора Пінчука та його родини».

Коломойський та Боголюбов також офіційно ніде не фігурують як бенефіціари недержавних компаній, що володіють спецдозволами. Проте через низку офшорів можна прослідкувати їх зв’язок з СП «Полтавська газонафтова компанія», що має 6 спецдозволів на користування надрами.

Власниками найбільшої кількості виданих у приватні руки дозволів на сьогодні є структури Злочевського, а сам опальний екс-чиновник, реабілітований українськими правоохоронцями, нещодавно безперешкодно повернувся в Україну відновлювати свій видобувний бізнес.

 

Автори звіту — аналітики та юристи ГО «Центр протидії корупції» — протягом 5 місяців проводили інформаційну розвідку, яка мала три основні завдання:

— з’ясувати, як компанії-власники спеціальних дозволів виконують норми законодавства та вказують кінцевих бенефіціарів у ЄДР;

— дослідити правдивість відомостей про власників приватних компаній, що володіють спецдозволами;

— описати найбільш цікаві приклади «приховування» бенефіціарів.

Інформація про бенефіціарів, що відрізняється від офіційно вказаної самою компанією, є обґрунтованим припущенням авторів звіту, актуальним станом на лютий 2018 року і може бути уточнена на підставі нової інформації.

НЕДРАНЕФТЬГАЗКОМПАНИИ

Добавить комментарий

Please log in using one of these methods to post your comment:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

 
%d такие блоггеры, как: